СВЯЩЕНИК ГЕОРГІЙ ОРЕХАНОВ: «КЛАСИЧНА ЛІТЕРАТУРА — НАШЕ НАЦІОНАЛЬНЕ БАГАТСТВО»

Із проректором Свято-Тихонівського гуманітарного університету протоієреєм Георгієм Орехановим ми познайомилися на Успенських читаннях-2012. Сфера його наукових інтересів — церковна історія і російська література. Тому доповідь отця Георгія на конференції була присвячена відомому російському письменнику і філософу Костянтину Леонтьєву. Кандидат історичних наук, доктор церковної історії протоієрей Георгій Ореханов у кулуарах конференції розповів про те, яку літературу потрібно читати православним, чому Церква має гостру потребу в освіченій молоді і як протистояти викликам сучасного атеїзму.

— Отче Георгію, як Ви оцінюєте той факт, що цього року «Книгою року» в Росії визнали збірку архімандрита Тихона (Шевкунова) «“Несвяті святі” та інші оповідання»?
 — Думаю, що це видатна книга, сам прочитав її двічі. Дивно й те, що я і зі своїми дітьми повністю прочитав її від палітурки до палітурки. А моєму старшому синові цього року виповнюється 19 років, і начебто йому має бути це не дуже цікаво, але він слухав. Чудово, що у нас з’являються книги, написані з такою любов’ю — і до Псково—Печерського монастиря, і до старців, і до отця Іоанна (Крестьянкіна).
— Але ж це тільки одна книга. А який, на Вашу думку, загальний рівень сучасної православної літератури?
— Розумієте, сила слова отця Тихона (Шевкунова) в тому, що він не нав’язує нікому своїх поглядів і з величезною любов’ю пише про те, що йому відданий серцем. Коли православні автори саме так чинять у своєму житті й творчості, це стає переконливим і для оточуючих. Навіть чужі їм явища, таким чином, стають для них ближчі. Тому головне, що ми маємо пам’ятати — не можна займатися пропагандою релігії. Довіра буває лише до того, що людина любить і що для неї близьке.
Я б міг назвати тих письменників, які, на мій погляд, дуже переконливо доносять до читача релігійні істини. Наприклад, мені відразу спадає на думку ім’я Олексія Миколайовича Варлаамова. Є у нас й інші хороші автори. Але було б добре, якби їх було більше. І дуже важливо, щоб більше з’являлося хорошої літератури для дітей.
— А як Ви ставитеся до світської літератури, що експлуатує релігійну тематику?
— Швидше за все ці автори саме експлуатують релігійну тематику. Той же Віктор Пелевін, наприклад, або Борис Акунін. А якщо говорити в цілому, то ми просто захлинаємося в літературному мотлоху.
— Щоб відсіяти такі книги, в Руській Православній Церкві віднедавна існує обов’язкове рецензування православної літератури. Але як же бути зі світською літературою релігійного характеру?
— Єдиний спосіб ефективного вирішення таких проблем — це громадські дискусії. Висококваліфіковані фахівці з цих питань повинні по телебаченню і в пресі пояснювати, яка література має справді духовний характер, які книги є дійсно серйозною літературою на книжковому ринку, а які, з цього погляду, є підробкою. Але таких фахівців теж треба виховувати.
— Епоха постмодерну змушує Церкву шукати адекватні відповіді на виклики нового атеїзму. Як протистояти антихристиянським тенденціям сучасного світу і реагувати на дедалі частіші провокації?
— Зовсім недавно ми були свідками багатьох сумних епізодів, що відбулися в наших країнах. І ми бачили, що інформаційна боротьба, яка виникла у зв’язку з цими випадками, часто закінчується не на нашу користь. Перше, на що б я звернув увагу у зв’язку з цим — нам потрібно спеціально готувати кадри для такої боротьби, якщо ми не хочемо опинитися в якихось віртуальних печерах і там відсиджуватися. Це мають бути професійні журналісти, філософи, культурологи, теологи. Це мають бути люди, які говоритимуть із суспільством, з інтелігенцією однією мовою і дуже професійно відстоюватимуть церковну, християнську позицію.
— Ви враховуєте цю потребу при підготовці кадрів у Вашому внз?
— У Свято—Тихонівського гуманітарного університеті наразі функціонує десять факультетів, причому останній, який ми відкрили, — це математичний. Ми раптом усвідомили, що Церкві дуже потрібні математики. Адже зараз вельми актуальні проблеми захисту інформації, роботи з базами даних. А що говорити про істориків, педагогів, яких ми готуємо? Наприклад, у школах Росії вводяться основи православної культури. Хто цей предмет викладатиме? Потрібні кваліфіковані кадри. І в цьому має допомогти наш педагогічний факультет. У нас представлені практично всі гуманітарні спеціальності. Такий наш внесок у вирішення цієї проблеми.
— Москві пощастило мати одразу декілька православних університетів. На жаль, у Києві досі немає жодного. Що мають зробити Церква і православна громадськість, щоб такий внз з’явився?
— Тут слід враховувати багато юридичних аспектів української держави, бо православний внз — це установа, яка має бути зареєстрована та акредитована. Та найголовніше — має бути потужна ініціатива священиків і мирян, щоб держава бачила, що це не якась химерна ідея, що є реальні люди, які цього прагнуть, і їх багато. І тоді уже все повинно проходити без  конфліктів у правовому полі. Але цей рух мусить бути обов’язково.
Власне кажучи, багато внз саме так і виникали. З’являлася група людей, які вважали, що це для них дуже важливо. Так з’явилося чимало протестантських вишів. Звичайно, дуже важливо, щоб держава цю ініціативу підтримала й побачила, що цей внз готуватиме кадри для всієї країни, зважаючи на  національні інтереси. Крім того, це має робитися професійно, тому, знов—таки, необхідні кваліфіковані кадри.
— Гарна освіта неможлива без читання класичної літератури. Але серед віруючих можна почути думку про те, що світська література не корисна для православних. Наскільки обґрунтоване таке твердження?
— Мій улюблений письменник — Чарльз Діккенс, я в якомусь сенсі виріс на ньому. Тому таке питання ніколи не стояло ні для мене, ні для моїх дітей. У мене їх четверо, і ми з ними вже двічі прочитали «Посмертні записки Піквікського клубу». Моя улюблена книга стала їхньою улюбленою книгою.
Критикам світської літератури треба пояснювати, що Церква існує не для того, щоб позбавитися від усього, що її оточує, а для того, щоб це все привести до Христа. Чимало класичних російських та європейських письменників допомагають людині прийти до Бога.
Допомагають, тому що і Пушкін, і Достоєвський, і навіть Чехов піднімають у своїх книгах глибокі проблеми. Читаючи цих письменників, людина починає замислюватися про Бога і про віру. Тож якщо правильно до цього читання поставитися, воно для нас буде величезною допомогою. Не можна від цієї літератури відмахуватися, нею треба розважливо користуватися. Це наше національне багатство, це наше золото.
Бесіду вів Олег Карпенко
Фото: taday.ru і pravmir.ru

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.