«СВІТИЛЬНИК ВСЕСВІТЛИЙ» ТВЕРСЬКОЇ ЗЕМЛІ. Преподобний Нил Столобенський, Селігерський (день пам’яті — 9 червня за н. ст.)

Преподобний Нил Столобенський, Селігерський, прославив Бога у дивовижному за красою російському краї — там, де бере початок річка Волга. Перш ніж праведник оселився на острові Столобний, розташованому на озері Селігер сучасної Тверської області, минуло чимало часу. Святий Нил був уродженцем Новгородської землі. Після смерті батьків (близько 1505 р.) він прийняв чернечий постриг в обителі преподобного Сави Крипецького. 
Праведник беззаперечно виконував весь послух, був терплячий, лагідний та незлобивий. Озброївшись проти плотських пристрастей постом і неспанням та омивши душу сльозами, він став обраним сосудом Святого Духа. Уникаючи мирської слави, Нил попросив благословення ігумена монастиря і вирушив на пошуки нового місця для усамітненого подвигу. 
Його вибір припав на лісисте місце поблизу річки Серемхи. Спорудивши невелику келію, святий віддався подвигам безперервної молитви і стриманості. Їжею йому були жолуді та інші плоди лісу. Щоб вигнати Божого угодника, біси стали являтися йому у вигляді лютих звірів та змій, які з шипінням кидалися на нього. Проте зусилля духів злоби були розбиті молитвою та хресним знаменням святого. Тоді ворог роду людського спробував вигнати його за допомогою людей. Дізнавшись про самот­нього подвижника, розбійники прийшли до нього, щоб заволодіти його майном. Праведник вийшов до них назустріч, тримаючи в руках ікону. В цей момент нападникам почулося, що з преподобним йде безліч озброєних людей. Охоплені страхом, вони кинулися до нього і стали просити пробачення. Нил прийняв їх з любов’ю і відпустив з миром.
Через 13 років подвижник знову став почуватися ніяково від народної слави, що поширилася про нього. У нічних молитвах він зі сльозами благав Пресвяту Богородицю наставити його на шлях усамітнених подвигів і отримав одкровення піти на острів Столобний на озері Селігер. У 1528 р. святий Нил викопав на острові печеру, а пізніше збудував невелику дерев’яну келію та каплицю. Незабаром преподобному знову довелося зазнати нападів духів злоби. 
Однак своїм надзвичайним подвигом стовпництва, строгим постом і безперервною молитвою, а голов­не — смиренням він здобув перемогу в цій невидимій боротьбі. Одного разу до Нила знову прийшли розбійники, які вимагали віддати їм скарби. Праведник вказав на кут своєї келії, де стояла ікона Божої Матері, сказавши, що там усі його скарби. Як тільки розбійники наблизилися до святині, то відразу ж осліпли. Зір до них повернувся лише після щирого покаяння. Тим часом земля острова, до якої місцевим селянам не було жодного діла, знадобилася їм для сівби. Вони вирубали ліс і підпалили його, сподіваючись, що вогонь охопить і келію святого. 
Але за молитвою праведника полум’я згасло. Після тривалих і посилених подвигів святий удостоївся дарів прозорливості та міркування. 27 років прожив преподобний на Столобному острові. Він не лягав для сну, а спав сидячи, спираючись на два великих дерев’яних гаки, забитих у стіну келії. Нилу було відкрито час його смерті — 7 грудня 1554 р. Через 113 років було знайдено його нетлінні мощі. Сьогодні на місці подвигів святого діє чоловічий монастир Нилова пустинь.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.