СВІТИЛЬНИК ВІРИ СИБІРСЬКОЇ ЗЕМЛІ. Прославлення святого праведного Симеона Верхотурського (день пам’яті — 31 грудня за н. ст.)

У 1692 р. в одному із сибірських сіл під назвою Меркушинcьке були знайдені нетлінні мощі праведника, ім’я якого мешканці не знали. Коли від його святих останків зцілився розбитий паралічем чоловік, а також відбулося чимало інших чудесних зцілень, митрополит Тобольський і Сибірський Ігнатій (Римський-Корсаков) благословив ієродиякона Никифора (Амвросієва) перевірити ці факти. Отець Никифор усю дорогу перебував у молитві. Якось, непомітно для себе, він поринув у дрімоту.

Уві сні ієродиякон побачив перед собою чоловіка середніх літ з русявим волоссям у білому вбранні. На запитання «Хто ти?» — той відповів: «Я Симеон Меркушинський» — і став невидимий. Так жителям с. Меркушинське стало відомим ім’я угодника Божого, який послужив Господу в тих краях у першій половині XVII ст.

Сам праведник був дворянського походження і жив зі своїми батьками в європейській частині Росії. Маючи гаряче бажання послужити Господу, Симеонзалишив отчий дім і вирушив за Урал. Він приховував від людей, хто його батьки, і жив як простий мандрівець. Часто святий відвідував с. Меркушинське, неподалік від міста Верхотур’я, де молився у дерев’яній церкві. Усамітнюючись у дрімучих сибірських лісах, Симеон заглиблювався у думки про Промисл Божий, вбачаючи в кожній живій істоті невимовну Премудрість «Сотворшого вся». Багато молився святий і про зміцнення у вірі новонавернених жителів Сибіру. Свою молитву він поєднував з подвигом стояння на камені в уклінній молитві. За десять верст від Меркушинського, у відлюдній місцині на березі р. Тура святий ловив рибу. Але завжди добував її рівно стільки, скільки необхідно було для щоденного прожитку.
Ніхто не бачив Симеона бездіяльним. Він добре умів шити шуби, працюючи безкоштовно. Проте щоб уникнути похвали, як правило, залишав річ незакінченою, за що зазнавав постійних докорів, образ і побоїв. Симеон приймав їх зі смиренням, молячись про своїх кривдників. За доброчесне життя праведник користувався великою повагою серед корінних жителів того краю — вогулів.
Праведний старець відійшов до Господа у 1642 р. і був похований на Меркушинському кладовищі біля храму в ім’я Архістратига Михаїла. А через півстоліття Господь прославив Свого угодника. Митрополит Ігнатій, переконавшись в нетлінні мощей Симеона, вигукнув: «Засвідчую і я, що воістину це мощі праведної і благочестивої людини: в усьому подібні вони до мощей давніх святих. Цей праведник подібний до Олексія, митрополита Московського, або ж до Сергія Радонезького, бо він сподобився від Бога нетління, подібно до цих світильників віри Православної». І нині по молитвах святого праведного Симеона Верхотурського Господь являє благодатну допомогу, розраду, укріплення, напоумлення, зцілення душ і тілес та позбавлення від лукавих і нечистих духів.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.