СВІТИЛЬНИК БЛАГОЧЕСТЯ СИБІРСЬКОЇ ЗЕМЛІ. Святитель Іоанн, митрополит Тобольський (день пам’яті — 23 червня за н. ст.)

«Був тихий, скромний, розсудливий, милостивий, співстраждав бідним», — так лаконічно описав діяльність святителя Іоанна (Максимовича) на Тобольській кафедрі один із сучасних йому біографів. Однак, перш ніж прославити Господа у безкраїй сибірській єпархії, праведник послужив Йому на рідній землі. Майбутній світильник благочестя народився у м. Ніжин сучасної Чернігівської області та був первістком у багатодітній сім’ї. 

У 1680 р., відразу після закінчення Києво-Могилянської колегії, його зарахували до викладацької корпорації цього навчального закладу. Тоді ж Іоанн прийняв чернецтво у Києво-Печерській обителі й заглибився у подвиг внутрішнього діяння. Однією з голов­них тем його богословських досліджень стало питання про те, як людина повинна узгоджувати свою волю з волею Божою. В результаті ним було перекладено книгу за назвою «Іліотропіон, або Узгодження людської волі з Божественною волею», в оригіналі написану латинською мовою. Святитель дещо опрацював латинський текст, адаптувавши його для православного читача (переклад книги було здійснено Іоанном уже під час його служіння в Сибіру). Під час несення подвигів у Києво-Печерській обителі святий отримав послух проповідника. У цей час у Іоанна з усією силою розкрився талант оратора і красномовного тлумача Святого Письма.

У 1680 р. Іоанн був призначений економом Києво-Печерської Лаври, а в 1681‑му — намісником Свенського монастиря. Звідти в середині 1695 р. Чернігівським архієпископом Феодосієм, який бачив у ньому свого наступника, його було переведено в Єлецький монастир м. Чернігова. Феодосій клопотав про висвячення Іоанна у сан архімандрита, що й відбулося 1696 р. у Москві.
У 1697 р. патріарх Адріан разом із собором єпископів висвятив Іоанна у архієрейський сан і благословив служити на Чернігівській кафедрі. Сам владика Іоанн глибоко шанував святителя Феодосія й одного разу за його молитвами зцілився від тяжкої недуги. (Цей факт поклав початок загальноцерковному шануванню Феодосія Чернігівського як великого Божого угодника.) Прийнявши управління єпархією у свої руки, святитель Іоанн особливу увагу приділив справі духовної просвіти й невдовзі організував Колегіум (за прикладом Колегії в Києві). Сьогодні ми б назвали цей навчальний заклад духовною семінарією. Унікальність Чернігівського колегіуму була в тому, що він став першим навчальним закладом такого роду в Руській Церкві. Незабаром відкрили і друкарню, де було видано багато книг духовно-моральної тематики. Відомо, що в цей час святитель виявляв турботу про ченців Святої Гори Афон, надаючи їм матеріальну допомогу. У 1711 р. праведника було висвячено у сан митрополита, і він посів Тобольську кафедру. Святитель Іоанн знову активно зайнявся просвітою: удосконалив місцеву духовну школу, привіз із Чернігова багато книг духовного змісту. В цей самий час він відправив духовну місію у далекий Пекін. Відомо, що владика часто допомагав простим людям. Пере­одягнувшись у простого ченця, він ходив по хатах і приносив нужденним щедру милостиню зі словами: «Прийміть в ім’я Іісуса Христа». Після кожної відслуженої Літургії митрополит Іоанн годував обідом священство і жебраків, прислужуючи за столом. Праведник спочив у себе в келії під час уклінних молитов влітку 1715 р. Нині його мощі спочивають у тобольському соборі на честь Покрову Божої Матері.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.