Світ Хисткий і беззахисний…

Свято-Іллінська церква —
єдиний діючий храм у Чорнобилі

До 25-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС
Свято-Михайлівський храмовий комплекс Архістратига Божого Михаїла Пам’яті жертв Чорнобиля стоїть у колишньому Парку радянсько-фінської дружби, що у Дарниці, на проспекті Миру, 16. Першою спорудою комплексу був храм-каплиця на честь Входу Господнього в Єрусалим. Це перша церковна будівля, зведена у Києві після 70 років запустіння. Святий престол освятив Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир. Тут зберігаються фоліанти у шкіряних оправах — синодики, куди вносяться імена православних християн, які загинули внаслідок найбільшої у світі автогенної катастрофи. На правій стіні храму висічено імена героїв-ліквідаторів, навпроти яких встановлено чудотворну ікону “Чорнобильський Спас”.
На ній зображено Спасителя світу над чорнобильським реактором і падаючу апокаліпсичну зірку. Напередодні 25-ліття сумної дати відбудеться хресний хід із цим чудотворним образом. Віряни йтимуть із Чернігова у Прип’ять, кінцевий пункт — Свято-Іллінська церква м. Чорнобиля.
У цьому храмі 26 квітня, яке цьогоріч припадає на вівторок Світлої седмиці, планується звершити Божественну літургію. Її очолить Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил у співслужінні Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Володимира, Митрополита Мінського і Слуцького Філарета, Екзарха Білорусі, сонму архієреїв Православної Церкви, численних віруючих. Серед них і високі гості — керівники братніх держав — Білорусі й Росії, яких це лихо торкнулося не менше.
Але повернімося до київського Свято-Михайлівського комплексу, підійдемо до його меморіального кургану. Тут на біломармурових плитах увічнено імена учасників першої пожежної команди, що вступила у вогонь ядерного реактора 26 квітня 1986 р. під командуванням нині також покійного Героя Радянського Союзу генерал-лейтенанта (на той час — майора) Леоніда Телятникова.
Доза радіації, яку отримали герої Чорнобиля (багатьом з них заледве виповнилося 20), була настільки великою, що навіть пересадка кісткового мозку, яку робили у Москві найкращі фахівці, не змогла врятувати цих хлопців. Їх поховали у цинкових домовинах на Мітинському кладовищі у Москві. Коли провели першу реконструкцію чорнобильського пантеону, представники української громадської організації “Союз Чорнобиль України” привезли ці плити у Київ і встановили їх на зеленому кургані пам’яті, над яким поставили також два камені сірого й рожевого кольору, що символізують життя земне й небесне. Вони з’єднані маленьким ажурним кованим куполом, ажурним хрестом і дзвоном, який звучить тільки раз на рік — вночі 26 квітня. Цього дня сюди з різних куточків України з’їжджаються самі ліквідатори, родичі та близькі загиблих, духовенство. Звучить церковний хор, правиться заупокійна літія, яку, як правило, очолює або сам Предстоятель Церкви, або з його благословення хтось із вікарних архієреїв. Уночі керівництво країни ставить заупокійні свічки, і над сонним містом о 1-й годині 26 хвилин лунає чорнобильський глас, нагадуючи людству про велику відповідальність, яку воно несе, використовуючи атомну енергію. Як правило чорнобильцям, які приїхали, Свято-Михайлівська громада пропонує трапезу, після якої закінчується нічна частина заходу.
А вранці сюди приїжджають Президент України, представники уряду та парламенту, інші офіційні особи. Цю офіційну делегацію біля величезних кованих воріт храмового комплексу зустрічає Предстоятель Української Православної Церкви. Карбуючи кроки, проходить почесна варта; представники держави й Церкви кладуть квіти до кургану пам’яті, символізуючи те, що Церква й держава в однаковій мірі взяли на себе тягар багаторічної роботи з ліквідації наслідків страшного й найтяжчого екологічного лиха.
Блаженніший Митрополит Володимир багато років тому сказав, звертаючись не тільки до присутніх на тому сумному заході, але до всієї країни й усього світу, що така трагедія не повинна повторитися на нашій планеті; що тільки тоді, коли людство виконуватиме волю Божу, Творець світу дасть людям нові можливості, щоб вони могли жити по благодаті Божій з роду в рід. Блаженніший Владика сказав також, що цей хрест — вибух на Чорнобильській АЕС — під силу тільки великому народові, інакше б Господь не попустив його.
І зараз, коли після цієї страшної трагедії минуло 25 років, Блаженніший Митрополит Володимир у присутності високих гостей знову звернеться до нас зі своїм мудрим словом, нагадуючи про те, що цей світ хисткий і беззахисний, і ми мусимо його берегти.

Сергій Герук

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.