СВІДОК ТАЄМНИЦЬ БОЖИИХ. Преподобний Олександр Свірський (день пам’яті — 12 вересня за н. ст.)

A_Svirskij_1Духовну радість від посту й молитви він пізнав з юних років. Преподобний Олександр Свірський народився 1448 р., після ревних молитов престарілих батьків. Подорослішавши, праведник уникав будь-яких розваг. У 26 років святий таємно залишив батьківський дім і вирушив до Валаамського монастиря, куди мріяв потрапити ще в дитинстві, слухаючи розповіді прочан про дивовижні подвиги насельників тієї обителі. Дорогу до монастиря праведному юнаку допоміг знайти Ангел, що явився йому у вигляді подорожнього.


На 13-му році подвижницького життя Олександра до Валаамського монастиря прийшов його батько. Знайшовши сина після довгих пошуків, він гірко плакав, побачивши виснаженого постом ченця. Проте праведник зміг не тільки втішити батька, а й надихнути його на прийняття чернецтва. У виконанні чернечих обітниць свої останні дні провела і матір преподобного.

У 1487 р. Олександр вирішив прийняти на себе подвиг пустельництва і оселився на березі озера Рощинське — за 9 км від річки Свір. Про подвижника місцеві жителі дізналися від дворянина Андрія Завалишина, який знайшов келію праведника під час полювання. Андрій зізнався старцю, що давно хотів потрапити в ці місця, оскільки часто бачив незвичайне світло над місцем служіння подвижника. Незабаром до Олександра прийшов його рідний брат Іоанн, що захотів розділити з ним подвиги. Щоправда, новий ченець так і не засвоїв головного правила — смирення, тому часто засмучував преподобного то зухвалими повчаннями, то небажанням будувати келії для паломників. Роздратування і досаду праведник перемагав слізними нічними молитвами. До того часу, коли Іоанн помер, святий Олександр вже мав у собі всеперемагаючу любов до ближнього і великий мир у душі. Однак спокуси на цьому не припинилися.

Навколо старця стала збиратися братія. Одночасно посилилися і нападки бісів. Цілими полчищами вони являлися преподобному й вимагали від нього залишити це місце. Олександр перемагав їх силою хресного знамення.

Після однієї з таких спокус праведному явився Ангел, який зміцнив його дух і повідомив про повеління збудувати храм на честь Пресвятої Трійці.

Проживши чверть століття на річці Свір, преподоб­ний сподобився бачити дивне явління. Як колись Аврааму, йому явилася Сама Пресвята Трійця у вигляді трьох подорожніх Ангелів із ​​посохами в руках. Під час видіння Олександр почув голос небесний: «Дух Святий благоволив обрати тебе оселею заради сердечної твоєї чистоти… ти ж зведи тут храм Святої Трійці та збери братію, і спасеш душі їх». Після видіння праведник став міркувати про місце майбутнього будівництва. Ангел, явившись у чернечій мантії та куколі, розпростертими крилами вказав Олександру місце для храму.

Потім подвижник збудував ще один храм — на честь Покрову Пресвятої Богородиці. Якось, прочитавши зі своїм учнем Афанасієм акафіст Божій Матері, він сказав: «Пильнуй і не спи, бо чекає нас чудесне відвідування». Несподівано найяскравіше світло осяяло весь монастир. Тоді преподобний побачив над вівтарем Покровського храму Пресвяту Діву Марію з Богонемовлям на руках, в оточенні Ангелів. Праведник упав на коліна перед Царицею Небесною і почув від Неї втішну обітницю, що не зникне Її заступництво та допомога обителі й після його смерті.
Помер Свірський подвижник у 1533 р. Через 14 років преподобний Олександр був причислений до лику святих. У 1641 р. його мощі були знайдені нетлінними.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.