Свідок Істини. Святий мученик Лонгин сотник

Коли ми заходимо до храму, наш погляд насамперед зупиняється на іконостасі, аналої, на якому лежить ікона свята, а також на окремому великому зображенні Розп’ятого Господа нашого Іісуса Христа. Про спасенність Його хресних страждань нам нагадують і Символ віри, який соборно промовляється за кожною Літургією; ми чуємо про це і під час читань святого Євангелія. Хрест вінчає куполи храмів, хрестом нас благословляє священик, нарешті, на своєму тілі ми теж носимо хрести із зображенням Розп’ятого Господа нашого Іісуса Христа. Все це заради того, щоб ми знали і пам’ятали, якою ціною заплачено за те, щоб ми знову мали право називати себе дітьми Бога Всевишнього.

Але якщо ми знаходимо у собі сили вірити в те, що відбулося дві тисячі років тому, і не просто вірити, а жити цією вірою, то якою тоді була сила віри тих, хто повірив не “від слухання” (Рим. 10: 17), а тому, що сам став свідком спасенних подій!
Про одного з таких людей ми і поговоримо. Ім’я йому — святий мученик Лонгин (день пам’яті — 29 жовтня за н. ст.). Він був римським воїном. На початку І ст. Лонгин служив в Іудеї під керівництвом прокуратора Понтія Пілата на посаді сотника, тобто командував підрозділом зі 100 воїнів. Саме він був одним із тих римських солдатів, які стояли на варті навколо Голгофи і своїми очима бачили хресні муки Христа; стали свідками того, як сонце не дало світла протягом трьох годин, а каміння розпалося; чули останні слова Христа на хресті, і, нарешті, їхні ноги теж здригнулися від землетрусу, що стався після цього. Переживши все це, Лонгин був приголомшений. У його свідомості здійснився переворот у розумінні того, що насправді тільки що відбулося на його очах. Будучи до цього людиною абсолютно сторонньою, він засвідчив віру в Розп’ятого як в істинного Бога: “воістину, Він був Син Божий!” (Мф. 27: 54).
За церковним Переданням, Лонгин був тим самим воїном, який проткнув своїм списом ребра Розп’ятого Спасителя (див. Ін. 19: 31–37) і від крові та води, що витекли, отримав зцілення хворих очей. Він також був і серед тих, хто охороняв Гроб Господній і був свідком воскресіння Іісуса Христа. Разом із кількома воїнами Лонгин відмовився лжесвідчити про те, що тіло Христа викрали Його учні, і вирушив із проповіддю Євангелія на свою батьківщину — в Каппадокію (центральна частина півострова Мала Азія; сучасна територія Туреччини). За ним пішли і два його соратники. Палке слово справж­ніх учасників великих подій в Іудеї збудило серця і розум каппадокійців. Християнство почало швидко розповсюджуватися на тій території. Дізнавшись про це, іудейські старійшини переконали Пілата направити загін воїнів, щоб убити Лонгина і його сподвижників. Колишній сотник сам вийшов назустріч карателям і привів їх до свого будинку. За трапезою вони розповіли про мету свого прибуття, не знаючи, що господар будинку — та людина, яку вони шукають. Тоді Лонгин і його сподвижники назвали себе і просили воїнів, які вже хотіли їх відпустити, виконати наказ. Святі мученики були обезголовлені, а їхні тіла поховані там, де вони заповідали. Відсічені голови сповідників воїни взяли з собою, щоб показати їх Пілату. Потім голову святого Лонгина було повернено до Каппадокії. Це відбулося зусиллями однієї сліпої жінки, яка прозріла, як тільки торкнулася глави праведника, викинутої на одному зі звалищ Єрусалима.
Сьогодні один із приділів храму Гробу Господнього присвячений святому Лонгину.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.