СВІДОК ХРИСТОВОГО ВОСКРЕСІННЯ. Мученик Лонгин сотник (день пам’яті — 29 жовтня за н. ст.)

Коли ми заходимо до храму, наш погляд зупиняється на зображенні розіп’ятого Господа. Хрест вінчає куполи храмів; хрестом нас благословляє священик; нарешті, на своєму тілі християни теж носять хрест із зображенням розіп’ятого Спасителя. Усе це заради того, щоб люди знали й пам’ятали, якою ціною заплачено за те, щоб вони мали право називати себе дітьми Бога Всевишнього.

Але якщо ми знаходимо в собі сили вірити в те, що сталося дві тисячі років тому, і не просто вірити, а жити цією вірою, то якою тоді була сила віри тих, які повірили не від слухання (Рим. 10: 17), а тому що самі стали свідками тих спасительних подій?!

Про одного з таких людей ми й поговоримо сьогодні. Ім’я йому — святий мученик Лонгин. Він був римським воїном. На початку І ст. праведник ніс службу в Іудеї під керівництвом прокуратора Понтія Пілата, командуючи підрозділом зі ста воїнів. Лонгин був одним із тих солдат, які перебували на Голгофі під час хресних страждань Іісуса Христа. Він став свідком великих знамень: як сонце не давало світла протягом трьох годин; як розсіклося каміння; його ноги відчули землетрус, що стався після смерті Спасителя світу. Переживши усе це, Лонгин виголосив свідчення віри у Розіп’ятого: воістину Він був Син Божий (Мф. 27: 54).

Згідно з Переданням, праведник — той самий воїн, який пронизав списом ребра Господа, Який помер на хресті (див.: Ін. 19: 31–37). А від крові та води, що витек­ли з тіла Спасителя, сотник отримав зцілення хворих очей.

Солдатам Лонгина було доручено охороняти Гроб Господній. Разом із ними він став свідком найвеличнішої події — Воскресіння Іісуса Христа. Відмовившись від пропозиції іудеїв дати неправдиві свідчення про те, що тіло Христа викрали Його учні, Лонгин вирушив із проповіддю Євангелія на свою батьківщину — в Каппадокію (центральна частина п-ва Мала Азія). За ним пішли і два його солдати. Палке слово учасників подій, що сталися в Іудеї, сколихнуло серця і уми місцевих жителів. Християнство стало швидко поширюватися на території Каппадокії. Дізнавшись про це, іудейські старійшини переконали Пілата направити загін воїнів, щоб убити Лонгина та його сподвижників. Колишній сотник сам вийшов назустріч солдатам і привів їх у свій будинок. За трапезою вони розповіли про мету свого прибуття, не знаючи, що господар будинку — та людина, яку вони шукають. Тоді Лонгин та його сподвижники зізналися воїнам, що вони і є ті самі християнські проповідники, і впросили солдат, які хотіли їх відпустити, виконати наказ. Святі мученики були обезголовлені, а їхні тіла поховані там, де вони заповіли. Відтяті голови сповідників римські воїни взяли із собою, щоб показати їх Пілату. Потім главу святого Лонгина повернули до Каппадокії. Це сталося зусиллями однієї сліпої жінки, яка прозріла, щойно торкнулася глави праведника.

Сьогодні один із приділів Храму Гробу Господнього присвячений мученику Лонгину. А в соборі апостола Петра у Ватикані зберігається наконечник списа праведного сотника.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.