СВІДОК БОЖЕСТВЕННОГО ОДКРОВЕННЯ. Святитель Григорій Чудотворець, Неокесарійський (день пам’яті — 30 листопада за н. ст.)

Доброчесне життя цього праведника не давало спокою одноліткам-язичникам, які вирішили вселити в оточуючих сумнів у чистоті його життя. Коли Григорій стояв у товаристві вчителів на головній площі міста, до нього підійшла розпусна жінка і зажадала грошей за учинений з нею гріх. Святий дав зрозуміти, що вона помиляється і сприймає його за зовсім іншу людину. Але блудниця наполягала на своєму, і тоді Григорій попросив друга віддати їй необхідну суму. Тільки-но узявши гроші, жінка одразу впала на землю в нападі біснування. Отямившись, вона зізналася в обмані.

Потім праведник помолився над нею, і біс залишив блудницю. Ця подія відбулася в Олександрії Єгипетській — відомому науковому центрі старовини, де у III ст. навчався і святитель Григорій. Він був уродженцем малоазійського міста Неокесарія. Отримавши на батьківщині блискучу освіту, святий довгий час не міг знайти відповідь на питання, що таке істина, й це мучило його. Відповідь він знайшов у Святому Євангелії. Щоб детальніше ознайомитися із християнським вченням, праведник пішов до Олександрійського огласительного училища, де викладав пресвітер Оріген. Вісім років Григорій відвідував його лекції.  Саме тоді  він прийняв Хрещення від свого учителя.
Повернувшись до Неокесарії, праведник відмовився від пропозицій впливових городян робити світську кар’єру і став вести усамітнений спосіб життя, заглибившись у читання богонатхненних книг і споглядання. З часом Григорій отримав дари прозорливості та пророкування.
Тоді в каппадокійському місті Амасії служив єпископ Федим. Дізнавшись про подвиги й духовні дари Григорія, він вирішив висвятити його на єпископа м. Неокесарія. Провидівши духом про наміри Федима, Григорій сховався. Після того як слуги єпископа так і не знайшли самітника, Федим вирішив висвятити його заочно і став посилено молити Господа, щоб Він Сам освятив незвичайну хіротонію. Тоді Григорій вирішив прийти до Амасії, поклавшись на волю Божу. Напередодні звершення архієрейської хіротонії праведник гаряче молився Господу і Його Пречистій Матері, щоб йому була відкрита таємниця гідного і правильного поклоніння Пресвятій Трійці. Тієї самої ночі Григорію явилися сяюча немов сонце Пресвята Діва Марія і апостол Іоанн Богослов у єпископському облаченні, який з веління Божої Матері навчив святого правил віри. Символ віри, записаний святителем зі слів апостола Любові, став основою усього православного віровчення про Пресвяту Трійцю і увійшов в історію Церкви як велике Божественне Одкровення. Надалі значення слів Символу віри Григорія Неокесарійського було розкрито в богословських працях святителів Василія Великого, Григорія Богослова та Григорія Ніського. Його неминуще значення підтвердили й отці Першого Вселенського Собору (325).
Після того як було звершено усі належні священнодійства, святитель Григорій прийняв архієрейський сан від рук єпископа Федима і був направлений на служіння до свого рідного міста. По дорозі в Неокесарію праведник вигнав бісів з язичницького капища. Свідком цього чуда став жрець, який покаявся і прийняв від рук праведника Хрещення. Новонавернений став також свідком ще одного чуда, коли після молитви святителя величезна кам’яна брила зрушила з місця. Після прибуття в Неокесарію єпископу довелося розсудити між братами суперечку через успадкування озера, що дісталося їм від батька. Ніхто не хотів поступатися, й обидві сторони вже готувалися вирішити питання силою, однак Григорій попросив почекати до ранку, після чого цілу ніч молився на березі озера. Вранці брати та їхні прибічники зібралися на тому самому місці, щоб відстояти свої права на спадщину. Та яким же було їхнє здивування, коли вони побачили, що озера немає. Вночі його вода пішла під землю, а з нею — і привід для розбрату.
За час свого служіння святитель Григорій звершив безліч чудес, зокрема одним ударом свого жезла визначив межі водопілля; повелів горі відійти, щоб звільнити місце для будівництва нового храму; врятував свою паству в горах під час гонінь на Церкву при імператорі Декієві. Святий ревно стежив за чистотою церковного вчення про Бога. 264 р. праведник головував на соборі в Антіохії Сирійській, де була засуджена єресь Павла Самосатського, який навчав, що Лиця в Божестві не розрізняються.
Святитель Григорій помер близько 266–270 рр. На той час у Неокесарії зосталася лише горстка язичників, тоді як при його вступі на кафедру християн у місті налічувалося менше 20-ти…
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.