СВІДКИ ПРАВДИ. Святі мученики Євтропій, Клеоник і Василіск (день пам’яті — 16 березня за н. ст.)

Близько 308 р. у малоазійському місті Амасія Понтійська відбулася зміна правителя. Колишній володар на ім’я Публій загинув під час катувань великомученика Феодора Тирона, уражений Божим гнівом. Асклипіодот, який прийшов йому на зміну, теж був нещадний до християн. Коли він дізнався про те, що у темниці знаходяться друзі Феодора Тирона, то повелів негайно привести їх до себе. Перед Асклипіодотом постали брати Євтропій і Клеоник, а також Василіск — племінник великомученика Феодора.

За час перебування під арештом вони встигли привести до Христа багатьох ув’язнених. Отримавши категоричну відмову принести жертви ідолам, правитель наказав розпочати тортури. Катування були настільки жорстокими, що тіла праведників перетворилися на одну суцільну рану. Під час тортур святий Євтропій голос­но молився до Спасителя: «Подай, Господи, нам терпіння незрадне, а в ранах цих сподоби досягнути вінця мученицького, і прийди на допомогу до нас, як прийшов Ти до раба Твого Феодора». У відповідь на благання святого мученикам явився Сам Господь з Ангелами, і з ними святий великомученик Феодор Тирон, який сказав їм: «Це на допомогу вам Спаситель прийшов, щоб здобули ви життя вічне». Свідками чудесного явлення стали також воїни й багато людей, які стояли поруч. Почалися хвилювання. Народ попросив припинити тортури, і Асклипіодот повелів відвести мучеників. 
Наступного дня Євтропій був запрошений на обід правителя, який зробив йому пропозицію публічно принести жертви язичницьким богам, а в душі залишатися християнином. Після чергової відмови Асклипіодот знову спробував досягнути своєї мети. Євтропій, Клеоник і Василіск насильно були приведені в язичницький храм Артеміди для принесення жертв. Тоді Євтропій став просити Спасителя: «Господи, будь з нами, а все язичницьке біснування винищи. Зроби так, щоб на місці цьому християни Безкровні Жертви приносили Тобі, Істинному Богу». Тільки прозвучало останнє слово молитви, як почався землетрус, стали рушитися стіни храму, а з ними розбилося і зображення богині Артеміди. Усі кинулися з храму, щоб не загинути серед руїн. І тут пролунав голос з неба: «Молитва ваша почута, і на цьому місці буде храм для молитви християн». 
Отямившись, Асклипіодот зі ще більшою люттю почав вимагати відректися від Христа. За його вказівкою мученики були прив’язані до дерев’яних кілків, вбитих у землю, щоб потім облити страждальців киплячою смолою. Святі стали молитися Богу, а Євтропій вигукнув, звертаючись до мучителів: «Нехай оберне Господь учинок ваш супроти вас!». Коли ж кати стали обливати смолою сповідників, то вона обтікала їхні тіла як мармур, обпікаючи мучителів. Очевидці, побачивши це, жахнулися, а правитель, розлютившись, наказав рвати тіла святих залізними гаками і роз’ятрювати їхні рани гірчицею, змішаною із сіллю та оцтом. Святі й ці муки витримали з дивовижною твердістю. 
Розуміючи безглуздість подальших тортур, Асклипіодот віддав наказ розіп’яти Євтропія і Клеоника, а Василіска відправити у заслання. Останню ніч перед стратою мученики провели у молитві, і знову Господь явився їм і укріплював їх. Через два з половиною місяці прийняв вінець мученика і Василіск. Це сталося у далекому місті Комани (недалеко від сучасної Піцунди, Абхазія). Праведник був обезголовлений, а його останки кинули в річку. Християни змогли знайти їх і поховати на зораному полі. Пізніше в Команах було споруджено церкву в ім’я святого Василіска. Через сто років (407 р.) у цьому храмі, причастившись Христових Таїн, зі словами «Слава Богу за все!» відійшов у вічність архієпископ Іоанн Златоуст. Знесилений дорогою та знущаннями воїнів, святитель знайшов розраду в явленні Василіска, який перед­рік йому швидку смерть.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.