«СТРИМАНІСТЮ І ПРАЦЕЮ НАСОЛОДИВСЯ…» Преподобний Макарій Калязинський (день пам’яті — 30 березня за н. ст.)

Його рідний брат послужив Богу в сані єпископа, а племінник увійшов в історію Церкви під іменем преподобного Паїсія Углицького. Преподобний Макарій Калязинський народився у 1400 р. у селі поблизу м. Кашина в сім’ї боярина  Василя Кожина. З юнацтва праведник прагнув до чернечого життя, однак, поступаючись батьківській волі, одружився. Через рік померли його батько та мати, а ще за три роки — дружина. Макарія нічого більше не пов’язувало з миром, і він віддалився до Миколаївського Клобуковського монастиря.


Відчуваючи сильне бажання до усамітнення, святий разом із іншими сімома ченцями заснував пустинь між двома озерами поблизу Волги, за 18 верст від Кашина. Це були землі боярина Івана Коляги, який не на жарт занепокоївся, тому що переживав за свої незайняті земельні володіння, які тепер могли взяти собі в користування ченці. Боярин ніяк не міг побороти цей страх і став уже думати про вбивство Макарія, однак цьому завадила тяжка хвороба. Відчуваючи швидку кончину, Іван Коляга розпорядився принести його до преподобного, щоб попросити пробачення за свій злий намір. «Бог простить тебе», — відповів смиренний подвижник. Бажаючи загладити гріх та прагнучи допомогти праведнику, боярин віддав пустині, що виникла, свої землі. Незабаром ченці спорудили в обителі храм в ім’я Пресвятої Трійці.

Звістка про покаяння боярина привернула увагу до монастиря. Навколо праведника зібралося багато тих, хто прагнув спасіння. Коли стали обирати ігумена, то спільним бажанням було бачити на цьому місці Макарія. На той час йому виповнилося 53 роки, але він не вважав себе гідним і запропонував священство та ігуменство кожному з семи старців, які прийшли з ним. Однак потім все ж таки поступився спільному бажанню і прийняв священний сан від рук Тверського єпископа Мойсея. До першого служіння біля престолу Божого новий ігумен готувався довгою усамітненою молитвою, а потім причастив усю братію Святих Таїн. У сані ігумена преподобний трудився нарівні з усіма ченцями. Надалі в монастирі зберігалися два потира, дискос і два блюда, зроб­лені Макарієм на токарному верстаті. Праведник однаково до всіх був уважний і привітний, не роблячи різниці між бідними та багатими. Він носив найпростіший одяг, часто з латками. У спілкуванні та житті преподобний був простий і більше любив чути про себе глузування, ніж похвали. Макарій часто ходив безлюдними  місцями, щоб насолоджуватися бажаним усамітненням на природі. Дикі звірі, відчуваючи його лагідність, іноді брали у нього їжу. Відомо, що за весь час перебування в пустелі праведник не змінював суворого укладу свого життя. Господь нагородив Свого угодника даром зцілення. Макарій не раз зцілював розслаблених та біснуватих. Преставився преподобний 30 березня 1483 р. Після смерті святого на його тілі побачили важкі вериги, про які ніхто не знав. Нетлінні мощі праведника були знайдені через 38 років, під час копання ровів для нового храму. А у 1547 р. Церква встановила повсюдне святкування пам’яті преподобного Макарія Калязинського.

Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.