СТОВП ПРАВОСЛАВ’Я. Святитель Афанасій Великий, Олександрійський (день пам’яті — 15 травня за н. ст.)

Ревний захисник чистоти православного віровчення святитель Афанасій Великий народився у 297 р. в Олександрії — одному з найбільших міст східної частини Римської імперії. З біографії святителя відомо, що ще у дитинстві він настільки любив і знав богослужіння, що збирав хлопчаків, «призначав» когось дияконом, когось священиком, а сам, неначе єпископ, звершував служіння біля престолу, повторюючи все до найдрібніших деталей. 

Коли навколо них збиралися хлопці з язичницьких сімей, то Афанасій розповідав їм про Христа, а тих, хто висловлював бажання хреститися, хрестив на березі моря. У цей момент повз дітей проходив Олександрійський архієпископ Олександр. Побачивши, що Афанасій усе робить правильно, святитель підтвердив звершене таїнство миропомазанням. Владика знайшов батьків благочестивого юнака і попросив їх дати Афанасієві добру освіту, а потім присвятити свого сина Церкві.
Коли Афанасію виповнився 21 рік, він був висвячений архієпископом Олександром на диякона. У цьому сані він супроводжував патріарха на Вселенський Собор 325 р. в Нікеї, де виступив із палкою промовою, викриваючи аріанську єресь. Наступного року архієпископ Олександр помер, і на його місце було обрано диякона Афанасія. Прийнявши архієрейський сан, святий продовжив боротьбу з єрессю Арія, що набула широкого поширення.
Прихильники цього лжевчення отримали підтримку при дворі й домоглися засудження святителя Афанасія. У 336 р. праведника було заслано до м. Трір. Коли імператор Костянтин помер, Афанасій зміг повернутися на місце свого служіння. Однак дуже скоро новий імператор Констанцій, який надавав підтримку єретикам, призначив на Олександрійську кафедру аріанина Григорія. Святитель знову був змушений залишити місце свого служіння. Архієпископ Афанасій пішов шукати допомоги в Рим, до папи Юлія I. Останній зібрав у 343 р. Сардикійський церковний собор, де істинним віровченням було визнано Нікейський символ віри, а погляди святителя Афанасія — повністю відповідними догматам Церкви. Однак, повернувшись до Олександрії, праведник незабаром знову залишився без кафедри. Наступні 20 років сповідник провів у безперервній боротьбі за чистоту Православ’я, ставши автором багатьох богословських трактатів, послань, бесід, апологетичних творів. Серед них: «Історія аріан для ченців», «Чотири слова проти аріан», «Книга про Трійцю і про Духа Святого», а також житіє преподобного Антонія Великого. У період недовгого правління імператора Юліана Відступника Афанасій знову опинився у вигнанні, цього разу — у Фиваїдській пустелі. Після безславної смерті василевса великий сповідник віри отримав чергову — остаточну — можливість зайнятися вирішенням насущних питань життя Олександрійської Церкви. Ще цілих сім років (до самої своєї смерті 373 р.) святитель Афанасій радував вірних своїм ревним служінням на славу Божу.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.