СПІВРОЗМОВНИК БОЖОЇ МАТЕРІ. Преподобний Досифей (день пам’яті — 4 березня за н. ст.)

Уважно розглядаючи у Гефсиманії зображення Страшного суду, Досифей помітив, що поруч із ним стоїть Жінка. Вона почала пояснювати допитливому юнакові, що саме зображено на картині. Тоді він запитав: «Як можна уникнути вічних мук?». На це була відповідь: «Постуй, не вживай м’яса, частіше молися». Після цього Співрозмовниця стала невидимою.

Преподобний Досифей жив наприкінці VI — на початку VII ст. і відомий тим, що його наставником був знаменитий преподобний авва Дорофей. Батьки Досифея були вельможного походження. Дізнавшись від слуг свого дядька воєначальника про існування Святої Землі, юнак забажав відвідати Єрусалим та його околиці. Мрія Досифея здійснилася. Незабаром він вирішив прийняти чернецтво і вступив до обителі, де настоятелем був авва Серід. Наставником Досифея став преподобний авва Дорофей, який привчав хлопця до посту і стриманості, помалу зменшуючи щоденну порцію хліба. Досифей ніс послух у монастирській лікарні, як і його авва. З часом святий Дорофей відучив юнака від дратівливості та гніву, постійно нагадуючи йому про те, що всяке недобре слово, сказане хворому, говориться одночасно Самому Іісусу Христу. Відкриваючи помисли старцеві й беззаперечно слухаючись його, чернець Досифей зміг звільнити свою душу від пристрасті.
Праведник провів у подвигах п’ять років, після чого сам тяжко захворів. Терпляче витримуючи страждання, преподобний ніколи не нарікав і бе­зупинно молився. Незадовго до смерті він попросив передати одному з духовно досвідчених старців обителі на ім’я Варсонофій такі слова: «Отче, відпусти мене, не можу більше жити». Той надіслав йому відповідь: «Терпи, чадо, недалеко вже милість Божа». Через декілька днів Досифей знову звернувся до старця: «Владико мій, не можу більше жити». Тоді преподобний Варсонофій благословив його відійти до Бога і сам просив вмираючого про молитви за усю братію, коли він постане перед Святою Трійцею. Ченці були здивовані тим, що такий досвідчений старець просить молитов у молодого ченця, який ніс послух у монастирі якихось п’ять років і не уславився великими подвигами. Однак незабаром стало зрозуміло, чому старець звернувся до нього з такими словами. Після смерті преподобного один із подвижників обителі став благати Господа відкрити йому місцеперебування покійних отців монастиря. І тоді в даному йому одкровенні у сонмі святих він побачив і юнака Досифея. Преподобний удостоївся великої слави у Царстві Небесному за свою цілковиту слухняність старцеві та повне зречення від своєї волі.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.