СОНЦЕ ПРОБИВАЄТЬСЯ КРІЗЬ ХМАРИ

Блаженні й тричі блаженні сироти, які залишилися без великої любові своїх батьків, тому що вони ще в цьому житті сподобилися мати Отцем Бога і при цьому зберігають батьківську любов, яку втратили, в Божому банку, й вона приносить відсотки.

(Паїсій Святогорець)

Нещодавно один день свого життя я провела у дитячому будинку. Моя поїздка була незапланована, але я не пошкодувала, що поїхала.
Щойно ми переступили поріг будинку — повибігали дітлахи й почали нас обіймати. Як деревця тягнуться до сонечка, так і дітки тяглися до нас.

Робота нашої групи волонтерів була доволі успішною. Виконано уроки, складено 3D пазли, виготовлено дивовижні аплікації з природних матеріалів. З якою радістю і захопленням діти показували свої вишивки  бісером! Навіть хлопці вишивали. І тільки лунало: «Коли ще привезете такі набори для вишивання?»…

Особливо мені сподобалося працювати з Вовою. Він старанно зробив аплікації, виявивши творчу фантазію. Малювали й кольоровою крейдою на асфальті. Тетяна зобразила сердечко. Вова — сонечко з хмаринками. Він прокоментував: «Сонечко пробивається крізь хмарки, а вони плачуть, бо не хочуть поступитися місцем». Ці роботи я сфотографувала. Коли переглядала,  у простих, на перший погляд, малюнках побачила глибокий зміст. У Тетяни — прагнення любові. У Вови сонце — це він, хмарки — його доля. Хоч і хилить доля, та хлопчик, не зважаючи на перешкоди, пробивається крізь життєві труднощі, як ті промінчики крізь хмарки. Він сяє і несе радість друзям.

Коли відчуваєш увечері втому — день минув не дарма. Додому їхали втомлені, але просвітлені, згадуючи щирі погляди й посмішки дітей. Після таких поїздок з’являється стимул творити добро і починаєш цінувати кожну мить свого життя.

Подумала: чому виникають такі почуття саме після поїздки у дитячий будинок? І знайшла відповідь. Ми їздимо не в дитячий будинок, а в будинок ангелів. Я в цьому впевнена. Саме там панує чистота почуттів. Ми маємо можливість доторкнутися до щирості, доброти й радості. Критерієм цих почуттів є любов, яка нічого не вимагає натомість, а просто існує та виконує своє призначення: об’єднує душі й серця маленьких ангелів і волонтерів.

Ольга Євтушик волонтери руху «Молодість не байдужа» при Синодальному відділі УПЦ у справах молоді (Координатор поїздок до дитячих будинків Аліна Недашківська)

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.