Смирення в покаянні. Преподобна Феодора Олександрійська (день пам’яті — 24 вересня за н. ст.)

Преподобна Феодора жила в Олександрії і була заміжня. В її родині панували мир, любов та злагода. Тоді ворог роду людського, ненависник всього доброго, став спокушати її. Багатий юнак звернув на Феодору увагу і став схиляти до перелюбства. Не досягши бажаного, він підкупив жінку-звідницю, яка переконала довір­ливу Феодору, що гріх, вчинений вночі, Господь не вважає за провину. Зрадивши чоловікові, Феодора незабаром усвідомила мерзенність свого падіння. Вона почала бити себе по обличчю, рвати на голові волосся, всіляко принижувати себе. Невдовзі Феодора звернулася за порадою до однієї знайомої ігумені. Та, бачачи у якому відчаї перебуває жінка, нагадала їй про всепрощення Господнє й розповіла євангельську притчу про грішницю, яка омила ноги Христа сльозами. Тоді Феодора сказала: «Вірую Богові моєму й віднині не буду чинити такого гріха, а вчинений намагатимусь загладити».
Переодягнувшись у чоловічий одяг, вона таємно залишила свій дім і вирушила до чоловічого монастиря, щоб чоловік не зміг знайти її в жіночих обителях. Пройшовши випробування, Феодора була прийнята до числа братії під ім’ям Феодор. Подвиги праведниці були настільки сильні, що викликали подив навіть у досвідчених ченців. Колись осквернивши себе перелюбством, Феодора стала сосудом благодаті Божої.

Якось свята отримала послух купити для братії хліба. На ночівлю Феодора зупинилася в гостиниці Єнатського монастиря. У той час там проживала дочка ігумена тієї обителі. Вона спокусилася красою Феодори і, не знаючи, що перед нею жінка, почала схиляти її до перелюбу. Не домігшись свого, вона вчинила гріх з іншим гостем і зачала. Минув час, і батько дівчини зажадав, щоб вона назвала того, хто спокусив її. Вона вказала на Феодору. Ігумен монастиря не повірив цьому і залишив праведницю в обителі. Однак, коли ченці Єнатського монастиря знову прийшли зі звинуваченнями та принесли на руках народжене немовля, прогнав її. Праведниця оселилася в печері неподалік від монастиря. Пастухи приносили їй молоко для дитини, а сама вона харчувалася дикою травою. Після семи років поневірянь Феодору разом з хлопчиком прийняли до монастиря.

Перед смертю преподобна зачинилися в келії з отроком. Вона заповідала йому любити Бога, слухатися ігумена та братію, зберігати мовчання, бути незлобливим, смиренним і любити не користолюбно, уникати лихослів’я і пустослів’я, пам’ятати їхні поневіряння. Подвижниця померла з молитвою на устах на очах у хлопця (близько 474–491 рр.).

Господь відкрив ігуменові духовну досконалість ченця Феодора і його сокровенну таємницю. Щоб остаточно зняти наклеп зі спочилої Божої угодниці, настоятель монастиря прикликав ігумена та братію Єнатської обителі, розповів їм про своє видіння і для засвідчення відкрив перси преподобної. Ігумен і братія здригнулися від жаху за свій гріх і, припавши до святого тіла, слізно просили прощення у Феодори.

Про подвиги преподобної стало відомо її чоловікові, який прийняв постриг у монастирі, де спасалася його дружина. Отрок, вихований преподобною, також пішов стопами своєї прийомної матері. Згодом він став ігуменом цієї обителі.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.