СМИРЕННИЙ ПОСЛУШНИК БОЖОЇ ВОЛІ. Святитель Феодосій, архієпископ Чернігівський (день пам’яті — 18 лютого за н. ст.)

Святитель Феодосій, архі­єпископ Чернігівський, прославив Бога своїм служінням у XVII ст. Народившись у сім’ї священика, хлопчик з раннього дитинства виявив схильність до молитви, був старанний і лагідний. Час навчання праведника у Києво-Братській колегії при Київському Богоявленському монастирі випав на період розквіту цього уславленого закладу, що став центром боротьби Православ’я проти нападок єзуїтів та уніатів.

Пізнати Бога і створений Ним світ святому допомагали одні з найосвіченіших осіб того часу, серед яких були архімандрит Інокентій (Гізель), ігумен Лазар (Баранович), ієромонах Єпіфаній (Славинецький)… Усе життя Феодосій зберігав найтепліші спогади про час, проведений у стінах колегії, і надалі всіляко допомагав цьому навчальному закладу.
У ці роки остаточно утвердилося покликання Феодосія до чернечого подвигу: увесь вільний від занять час він віддавав молитві, думав про Бога і читав Святе Письмо. Закінчити повний курс навчання праведнику не вдалося через розорення Подолу поляками. У Києво-Печерській Лаврі майбутній святитель прийняв чернецтво з ім’ям Феодосій, на честь преподобного заснов­ника обителі. Одним із перших послухів святого було служіння архідияконом у Києво-Софійському соборі, а потім намісником митрополичого кафедрального дому. Через деякий час Феодосій залишив Київ і оселився у віддаленому Крутицькому монастирі (Чернігівська єпархія), що славився суворим чернечим життям, де прийняв священний сан. У 1662 р. праведник став намісником Корсунського монастиря Київської єпархії, а через два роки — Києво-Видубицького монастиря, відновивши його господарче життя. Зібраний Феодосієм хор був настільки хороший, що його спів хотіли почути навіть у Москві, куди півчі спеціально їздили 1685 р. У період несення послуху ігумена Видубицького монастиря праведник був помилково звинувачений у листуванні зі зрадниками країни, однак після розгляду справи — виправданий. Ці обставини зблизили Феодосія із Чернігівським архієпископом Лазарем (Барановичем), який називав його «вівцею стада Христового, яка навчилася покірності». Будучи місцеблюстителем Київської митрополії, владика призначив Феодосія своїм намісником у Києві. У 1685 р. праведник брав участь — із правом вирішального голосу — в обранні єпископа Гедеона (Четвертинського) Київським митрополитом. А через три роки прийняв новий послух, ставши намісником Чернігівського Єлецького монастиря. У 1692 р. Феодосій був урочисто хіротонісаний у архієрейський сан в Успенському соборі Московського Кремля (із призначенням на Чернігівську кафедру). За чотири роки свого служіння святитель збудував у єпархії багато храмів, заснував нові монастирі. Велику увагу святитель приділяв духовенству і був строго розбірливий при виборі кандидатів у священство. Владика протегував місцевим духовним школам, запрошуючи на викладання вчених мужів із Києва, зокрема і святого Іоанна (Максимовича), якого святитель готував собі в наступники. У 1696 р. Феодосій Чернігівський відійшов до Господа, а через 200 років він був причислений Церквою до лику святих.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.