СМИРЕННА ІГУМЕНЯ

Ігуменя Смарагда (в миру — Іуліанія Авраамівна Онищенко) народилася 2 (15) січня 1858 р. у с. Марківці Козелецького повіту Чернігівської губернії (нині Бобровицький р-н Чернігівської області).

Батьки преподобної Авраам і Марія походили з козацького роду. У сім’ї Онищенків було семеро дітей. З ранніх років батьки виховували своїх нащадків у благочесті, в любові до Бога і ближніх. Коли Уляні виповнилося сім років, від тяжкої хвороби помер її батько, й сім’я опинилася у важкому становищі: за борги довелося продати останню годувальницю — корову. Маленька Уляна часто хворіла, мати навіть не сподівалася на те, що її дочка залишиться в живих, тому для дівчинки була вже заготовлена труна.

Поклавши всю надію на волю Божу, за порадою місцевого священика, Марія відвезла дочку в училище для дівчаток-сиріт при Введенському дівочому монастирі м. Ніжин. Після успішного закінчення училища Уляна Онищенко вступила послушницею у той самий монастир, де після проходження належного послуху сподобилася ангельського чину, а з часом отримала послух благочинної монастиря і багато потрудилася на благо обителі та її сестер.
У 1914 р. сестри Введенського монастиря одностайно обрали благочинну черницю Смарагду своєю новою настоятелькою. Преподобна довго не наважувалася взяти на себе цей відповідальний послух і погодилася тільки після слізних прохань сестер та цілонічних молитов перед шанованою іконою Божої Матері. Ставши ігуменею, матушка Смарагда не переставала виявляти глибоке смирення: вона не переїхала в настоятельські покої, а залишилася жити у своїй чернечій келії. Незважаючи на високе становище ігумені, преподобна продовжувала трудитися нарівні з усіма сестрами.
На час ігуменства матушки Смарагди випали найтрагічніші роки історії Ніжинського Введенського монастиря. Тільки завдяки милості Божій, духов­ній мудрості та особливій розважливості преподобної обитель довгий час продовжувала існувати всупереч запеклим нападам безбожників.
Фото Ніжинського Введенського жіночого монастиря початку XX ст.
У 1922 р., під час більшовицької кампанії з вилучення церковних цінностей, ігуменя Смарагда була заарештована. Слідчий намагався «вибити» з ігумені свідчення проти сестер і духовенства, але матушка була непохитна. На допитах преподобна поводилася спокійно, з простотою і смиренням відповідала на запитання слідчих, намагаючись відвести гнів радянської влади від монастиря з 200 насельницями. Після багатогодинних допитів, нелюдських тортур і побоїв матушка Смарагда померла. Черницям дозволили забрати тіло своєї ігумені. Але, коли преподобну привезли в монастир для поховання, вона раптом ожила! Явне чудо не напоумило гонителів, і на ранок сповідницю знову забрали до в’язниці. Попри повну відсутність складу злочину, 13 травня 1922 р. революційний трибунал засудив преподобну Смарагду до трьох років позбавлення волі. Свідченням загальної народної любові до матушки були численні прохання від парафіян ніжинських храмів про її звільнення з в’язниці.
Після відбуття терміну ув’язнення ігуменя Смарагда повернулася у свій монастир і відразу ж взялася за ремонт монастирських будівель. Однак відносно спокійне життя сестер обителі тривало недовго. Уже в 1927 р. Ніжинський Введенський монастир остаточно закрили, його храми й приміщення передали під артилерійський склад, а черниць змусили розійтися по домівках. 80 насельниць похилого віку, яким нікуди було повертатися, на чолі з ігуменею Смарагдою переселилися в Козелецький Георгіївський монастир.
Введенський монастир сьогодні
У 1930 р. матушку Смарагду вдруге заарештували, цього разу «за антирадянську агітацію». Стареньку ігуменю тримали під вартою в холодній камері, що остаточно підірвало здоров’я преподобної. Склад злочину слідство не встановило, і матушку довелося звільнити. Ігуменя Смарагда разом із чотирма сестрами оселилися у м. Козельці на приватній квартирі, де продовжували нести свій чернечий подвиг. За спогадами сучасників, преподобна була земним ангелом, не маючи нічого мирського; шляхетна, мовчазна, вона несла людям мир Христовий.
Під час Великої Вітчизняної війни, коли з’явилася перша в радянський період можливість відкривати храми й монастирі, ігуменя Смарагда із сестрами повернулися до рідної обителі. Сестри застали монастир у напівзруйнованому вигляді, але знову, з благословення матушки, взялися за ремонт. Уже восени 1941 р. відкрився Введенський собор, для якого силами сестер і прочан були зроблені вікна, двері, іконостас та ін. У монастирі зібралося 18 насельниць. Священик монастиря протоієрей Василій Бугаєвський, який чудом урятувався в роки гонінь на Церкву, став звершувати регулярні богослужіння.
У вересні 1943 р. Введенський монастир знову закрили, цього разу ігуменя Смарагда була змушена переїхати до Чернігова. Матушка оселилася неподалік від Троїцького Іллінського жіночого монастиря. У бесідах із сестрами, які подвизались разом з нею, преподобна часто згадувала про свою рідну Введенську обитель, говорила, що настане час, коли монастирі та храми відкриють, а її останки покоїтимуться в Ніжині, де минула більша частина її життя. Передбачаючи свою близьку кончину, ігуменя Смарагда заповіла поховати її на монастирському кладовищі, при цьому просила, щоб труну закопували неглибоко, оскільки доведеться її двічі переносити. 10 січня 1945 р. преподобна Смарагда мирно відійшла до Господа; її прохання щодо поховання виконали.
У 1969 р. міська влада Чернігова ухвалила рішення закрити монастирське кладовище і влаштувати на його місці парк. Родичам запропонували перенести тіла покійних на щойно відкрите кладовище «Ялівщина». Тоді й згадали пророцтво матушки. Копати довелося недовго, оскільки труна була на глибині всього один метр. Коли черниці закритого Чернігівського Троїцького жіночого монастиря на чолі з майбутньою настоятелькою Єлецького жіночого монастиря м. Чернігів ігуменею Амвросією (Іваненко, † 2006) відкрили труну преподобної Смарагди, то були вражені побаченим — її тіло виявилося нетлінним.
16 листопада 2011 р., з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, відбулося перепоховання чесних останків колишньої настоятельки Ніжинського Введенського жіночого монастиря ігумені Смарагди: вони були перенесені з кладовища «Ялівщина» м. Чернігів на територію Ніжинського Введенського жіночого монастиря.
8 травня 2012 р. Священний Синод Української Православної Церкви, розглянувши житіє, труди, подвиги, чудеса та враховуючи народне шанування подвижниці благочестя ігумені Смарагди (Онищенко), благословив її місцеве прославлення та шанування, ухваливши звершувати пам’ять преподобної Смарагди Ніжинської, сповідниці, в день її прославлення (журнал № 32).

За матеріалом офіційного сайта Ніжинської єпархії

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.