СЛУЖИТЕЛЬ ГОСПОДА. Преподобний Анін чернець (день пам’яті — 31 березня за н. ст.)

Він досяг такої досконалості, що йому корилися і служили дикі звірі. Куди б не вирушив преподобний Анін, за ним ішли два леви, одному з яких святий зцілив на лапі виразку. Якось праведник довідався про бажання одного ченця-стовпника, що подвизався далеко від нього, зійти зі стовпа, аби поскаржитися до суду на розбійника, який поранив його каменем. Анін написав йому листа із проханням не робити цього. Послання було доставлено одним із приручених левів, після чого стовпник відмовився від свого наміру.

Анін народився у малоазійському місті Халкидон у християнській сім’ї. Бажання служити Господу було в ньому настільки сильним, що він вже у 15 років залишив дім і прийняв чернецтво в одному з монастирів. Пізніше, в пошуках досконалішого життя, преподоб­ний залишив обитель і пішов у пустельні місця, де Сирію та Персію розділяла р. Євфрат. Там він зустрів пустельника на ім’я Маіум і став разом із ним подвизатися в молитві й пості.
Життя їхнє було дуже строгим, а у дні Великого посту святі отці взагалі не їли ніякої їжі, насолоджуючись їжею духовною. Щоб у келії була питна вода, Анін щодня ходив до колодязя, долаючи довгий шлях. Одного разу Маіум зауважив, що Анін приніс води набагато більше звичайної норми, і побачив, що воду в глечики долив Ангел. Тоді старець став просити Аніна стати його духовним наставником, але преподобний через смирення відмовився взяти на себе такий послух і залишився в пустелі сам, а Маіум переселився в монастир. 
Перемігши в собі пристрасті, праведник удостоївся дарів прозорливості та зцілень. До нього почали приходити хворі й одержимі злими духами. Стали збиратися учні. Коли йшов 17-й рік подвижницького життя Аніна, до нього прийшли декілька людей і просили дати їм напитися води. Тоді святий послав одного з учнів до висох­лого колодязя в надії на милість Божу, і сталося чудо: колодязь наповнився водою, якої вистачило на багато днів. Коли ж вона вичерпалася, то праведник не наважився знову просити Господа про чудо і став ночами сам носити воду з Євфрату. Коли про це дізнався Неокесарійський єпископ Патрикій, то подарував подвижнику в допомогу двох ослів, проте Анін віддав їх бідним. Владика подарував ослів знову, але й цього разу праведник віддав їх нужденним. Єпископ Патрикій так бажав полегшити праці старця, що повелів викопати недалеко від його келії колодязь і постійно напов­нювати його водою за допомогою ослів, яких спеціально приганяли з міста. Він же висвятив Аніна на священика.
Одного разу за молитвами про власне зцілення в монастир до преподобного вирушила благочестива жінка. Дорогою на неї напав розбійник. Оскільки у жінки не було грошей, він вирішив вчинити наругу і став примушувати її до гріха. У відчаї вона вигукнула: «Святий Аніне, допоможи мені!». Розбійника одразу ж охопив жах, і він утік. Жінка прийшла до старця і розповіла йому про те, що сталося, отримавши зцілення. Незабаром до Аніна прийшов і розбійник, який згодом прийняв чернецтво. А спис, встромлений ним у землю при спробі вчинити наругу, проріс у міцний дуб. Преподобний Анін помер глибоким старцем у віці 110 років. В останні хвилини життя йому явилися пророки Мойсей, Аарон та Ор і розмовляли з ним. Зі словами «Господи, прийми дух мій» — святий віді­йшов до Господа.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.