Словес Євангельських послушатель. Святитель Фотій, митрополит Київський і всієї Русі(день пам’яті — 15 липня за н. ст.)

За 22 роки служіння Предстоятелем Руської Православної Церкви митрополит Київський і всієї Русі Фотій зумів високо підняти духовне значення, матеріальну забезпеченість і благоліпність руських храмів. Як і багато його попередників по кафедрі, він теж був греком. У юнацькому віці праведник вступив у монастир і певний час перебував під духовним керівництвом великого подвижника того часу — старця Акакія, (згодом митрополита Монемвасійського). 1408 р. став поворотним у житті святителя. Він приїхав з дорученням від свого митрополита до Константинопольського патріарха Матфея. При вирішенні питання про заміщення вдовуючої Київської митрополичої кафед­ри вибір припав на Фотія, відомого своєю ученістю і святістю життя. У вересні того ж року святитель був поставлений на митрополичу кафедру і через рік прибув на Русь.

На той момент кафедра Предстоятелів Руської Православної Церкви була в Москві — новому, після Володимира, центрі руських земель. У Києві митрополит Фотій пробув недовго. Вирішивши питання, що накопичилися в житті південноруських єпархій, які перебували тоді в межах Великого князівства Литовського, святитель поїхав у Москву. У 1410 р., у день Святої Пасхи, митрополит Фотій прибув у стольний град. Відразу ж знайшлися сили, які хотіли перешкодити його служінню. У тому ж 1410 р., коли митрополит перебував у Володимирі, татарський хан Єдигей розпочав похід з метою полонити святителя. Внаслідок раптовості нападу місто було взято блискавично. Однак Фотія не виявилося на місці. Незадовго до цього служитель Церкви Христової, не підозрюючи про небезпеку, виїхав у заміський Святоозерський монастир. Не досягнувши своєї мети, татари почали спустошувати Володимир. У цей час прийняв мученицьку кончину ключар Успенського кафедрального собору Патрикей, який так і не відкрив місце, де заховав церковні святині й скарби.

За своїм становищем митрополит був серед найближчих помічників Московського князя. У 1419 р. праведник зміг відвернути новий спалах громадянської війни. Дядько юного Московського князя Василя Дмитровича, князь Юрій Дмитрович, хотів було оспорити право на княжіння. Для переговорів у Галич був направлений святитель Фотій. Домовитися не вдалося. Коли владика виїхав за межі міста, в Галичі почався мор. Тоді наляканий князь поспішив повернути митрополита і пообіцяв примиритися з племінником. Наступного року святитель Фотій відновив молитовно-канонічну єдність Руської Православної Церкви: окрему Литовську митрополію, засновану для південних і західних руських православних єпархій, було скасовано. У 1427 р. стараннями праведника у Пскові припинилася єресь стригольників, які відкидали церковні таїнства та ієрархію. Великою справою святителя було й укладення загальноруського літописного зведення. Благополучне становище Руської Церкви дозволяло митрополиту Фотію надавати допомогу Константинопольському Патріархату, що перебував у нужді. У квітні 1430 р., майже за півтора роки до смерті, Ангел Господній сповістив архіпастиря про майбутню кончину.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.