СЛІДАМИ РУСЬКОГО СВЯТОГО

У Христі немає «ні елліна, ні іудея, <…> варвара, скіфа, раба, вільного» (Кол. 3: 11), — говорить апостол Павел. Праведний Іоанн Руський засвідчив ці слова своїм подвигом.
Східних слов’ян іноді зневажливо називають «іванами». Тому начальник оттоманської кінноти Ага зовсім не здивувався, коли почув ім’я свого нового раба. Для більшості війна — драма, для багатьох — професія, для деяких — джерело наживи. Ага належав до останніх і торгівлю полоненими сприймав як щось звичайне.

На початку XVIII ст. турки активно боролися за Причорномор’я з Петром І. Під час одного з походів російську армію разом з імператором оточили. Вимушений «Прутський мир» відібрав у Петра Азов і багатьох полонених бійців. Туреччина наповнилася слов’янськими невільниками. Так Іоанн опинився в м. Прокопіон (сучасний Ургюп).
Сьогодні це містечко справляє враження справжньої «глухомані». Природа нагадує кримську, що в околицях Бахчисарая, оcь тільки мінаретів більше, і в печерах, якими скопані підніжжя стрімких скель, усе ще живуть люди. Усього за 50 км лежить знаменита Каппадокія — осередок богословської освіти в IV–V ст. У цих місцях прославилися Григорій Богослов, Василій Великий, Григорій Ніський; недалеко від Ургюпа колись подвизався Симеон Стовпник. 
Каппадокія
Тільки навряд чи полонений Іоанн знав про минулу велич цих місць. Його чекала лише каторжна праця. Багатьох його співвітчизників, які стали невільниками, турки схилили до прийняття ісламу. Для правовірного мусульманина навернути «невірного» було справою честі, й засоби в цьому питанні підходили будь-які. 
м. Ургюп, Туреччина
Іоанна били, палили волосся на голові, топили в гною, але його відповідь була незмінна: «Християнином народився, християнином і помру». Зрештою Ага здався і перестав мучити раба, тим більше що той за свободу віри обіцяв віддано служити господареві. І Ага не прогадав — в Іоаннові він отримав цінного працівника, якого незабаром полюбили всі домочадці й навіть коні, що завжди зустрічали його радісним іржанням.
Жив Іоанн разом із кіньми. Штучна печера, що служила стайнею, збереглася до сьогодні. Кріплення для мотузок, якими прив’язували коней, кам’яні ясла вздовж стін, серед них — невелика площинка, на якій ледь поміститься людина, — кам’яне ложе Іоанна.
Єдиною розрадою невільника стала молитва. Він віддавався їй під час роботи, у хвилини відпочинку, а іноді його могли побачити за богослужінням у храмі. Господар уже не перешкоджав таким проявам релігійності Іоанна, оскільки став розуміти причини благоденства свого дому. Заради Іоанна Господь благословив господаря достатком.
Паломники у стайні,
де жив Іоанн Руський, м. Ургюп
Ставши багатим, Ага зважився на подорож до Мекки — священного міста мусульман. Під час його відсутності дружина влаштувала свято на честь паломництва чоловіка. Пригощаючи гостей пловом, вона поскаржилася, що чоловік не може зараз поласувати разом з усіма своєю улюбленою стравою. Іоанн відразу ж зголосився відправити плов у Мекку. Попри сміх гостей, викликаний такою заявою, господиня вручила Іоанну посуд із пловом, будучи впевнена, що він або з’їсть плов сам, або роздасть убогим. Повернувся Іоанн через кілька хвилин, але вже без страви.
Того дня Ага застав у своїй кімнаті блюдо з паруючим пловом. Дивуючись тому, хто міг поставити його в замкненій кімнаті, він ще більше здивувався, коли побачив на посуді клеймо свого дому…
Уже ніхто не сумнівався в тому, що Іоанн — праведник і чудотворець. Господарі вмовляли його переселитися зі стайні в будинок, але Іоанн до кінця життя не залишив свого подвигу. Прожив він трохи більше 40 років. Половину з них — у полоні. Невдовзі після смерті його стали шанувати греки.
* * *
Турки і греки одне одного не любили. Ця нелюбов народилася декілька століть тому, у часи падіння великої Візантії. То стихаючи у мовчазній неприязні, то розростаючись до кровопролитних сутичок, це протистояння показало, що жити в мирі на одній території два народи не зможуть. Тоді виникла ідея обміну населенням. У 1923 р. турки, які проживали на території Греції, переселилися до Туреччини. Греки теж мали повернутися на батьківщину. Два мільйони людей пішли з насиджених місць. Залишаючи рідний Прокопіон, греки забрали мощі Іоанна Руського. Забрали вони і назву міста, давши його ім’я Новому Прокопіону на острові Евбея.
Дорога до Неопрокопіона — витіюватий серпантин серед оливкових садів, стрімких скель, крихітних гірських селищ та сліпучих спалахів моря на горизонті. Коли, нарешті, потрапляєш у містечко, то складається враження, що воно виросло навколо храму. Насправді храм в ім’я Іоанна Руського — не найдавніша споруда, але те, що життя міста обертається навколо нього, — сумнівів не викликає.
Дізнавшись, що група, яка прийшла у храм, — паломники з України, настоятель храму виносить з вівтаря блюдо, в якому Іоанн Руський відправив плов своєму господареві. Втім, воно не схожа на блюдо — це скоріше неглибока чаша з кришкою. Приклавшись до святині, обмінюємося кількома словами зі священиком. Для розуміння знати мову не обов’язково: «євхаристо», «євлогіте» звучить для православних, як пароль.
Для нашого паломника багато що у грецькому храмі незвично: двометрові свічки, тужливий спів самотнього півчого, стільці посеред храму, та все одно розумієш, що тобі тут щиро раді. Греки знають, що в ковчезі посеред храму лежить твій земляк. Голова трохи повернена вліво, руки благовидно складені на грудях, з-під укривала виглядають худенькі ніжки. За життя святий стоншився до знемоги, але до нього йдуть і йдуть, знаючи, що зовнішність оманлива.
На раці, посеред квітів, лежать дивні медальйони. На них викарбувано зображення рук, ніг, людського серця, а ось — зображення дитини. Відразу зрозуміло, за що людина дякує — за зцілений орган або за подароване дитя. Записаних чудесних випадків не злічити…
Іоанн Руський крім рідної мови знав ще й мову любові, завдяки якій став своїм і для турків, і для греків. Дивлячись на його житіє, ми теж можемо вивчити цю мову, яка зрозуміла кожному народу.
Олександр Ворсін

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.