«СКАЗАВ ГОСПОДЬ ГОСПОДУ МОЄМУ». Біблія про Божество Христа

«…велика благочестя тайна: Бог явився у плоті» 
(1 Тим. 3: 16)
Євангеліє оповідає, що незадовго до Преображення на горі Фавор Христос звернувся до Своїх учнів з питанням: «за кого вважають Мене люди?» (Мк. 8: 27). Це питання залишається актуальним і в наш час. Особистість Христа, Його діяння та слова викликають інтерес не тільки у Його послідовників, а й у представників інших вірувань. Хто ж такий Іісус Христос? Що повідомляє нам про Нього Святе Письмо?

СВІДЧЕННЯ СТАРОГО ЗАВІТУ
На зорі людської історії віра в Єдиного Бога була надбанням усіх людей. Одкровення про єдинобожжя наші праотці прийняли в раю і передали своїм нащадкам. Пізніше хранителем монотеїзму став богообраний ізраїльський народ.

Біблійне Одкровення вчить нас, що Бог, Творець Всесвіту, є Бог Єдиний і крім Нього іншого бога немає. Також воно повідомляє, що цей Єдиний Бог пізнається й існує у Трьох Особах — Отець, Син і Святий Дух, Які суть не три Боги, але Єдиний Бог, Трійця єдиносущна та нероздільна.

Проте в Старому Завіті вчення про Трійцю прикровенне. Це було пов’язано зі схильністю єврейського народу до багатобожжя. Святитель Григорій Богослов пояснює: «Старий Завіт ясно проповідував Отця, але не з такою ясністю Сина; Новий відкрив Сина і вказав про Божество Духа; нині перебуває з нами Дух, Який дарує нам найясніше про Нього пізнання. Небезпечно було перш, ніж сповідано Божество Отця, ясно проповідувати Сина, і перш, ніж пізнаний Син (висловлюся трохи сміливо), обтяжувати нас проповіддю про Духа Святого, і наражати на небезпеку втратити останні сили, як бувало з людьми, які обтяжені їжею, спожитою не в міру, або слабкий ще зір спрямовувати на сонячне світло. І потрібно було, щоб Троїчне світло осявало просвітлюваних поступовим надбавленням, сходженням від слави у славу».

Тим не менш Старий Завіт рясніє цитатами з указанням на Троїчність Бога. Наприклад, перед створенням людини Бог говорить про Себе у множині: «Створімо людину за образом Нашим і за подобою» (Бут. 1: 26) — і далі у тій самій книзі Буття: «ось, Адам став як один із Нас» (Бут. 3: 22), «зійдемо ж і змішаємо там мову їхню» (Бут. 11: 7). Згідно з цими текстами, Особи Святої Трійці радяться між собою, перш ніж зробити щось важливе щодо людини. Святитель Василій Великий наступним чином коментує ці слова: «Справді дивне пустослів’я — стверджувати, що хтось сидить і сам собі наказує, сам над собою наглядає, сам себе примушує владно і настійно… Це указання власне на три Особи, але без найменування осіб і без їхнього розрізнення».

Більш ясне свідчення про Трійцю бачимо в явленні Аврааму Бога біля мамврійського дуба у вигляді трьох мужів. «І явився йому Господь біля діброви Мамре, коли він сидів при вході в намет свій, під час спеки денної. Він звів очі свої і глянув, і ось, три мужі стоять навпроти нього. Побачивши, він побіг назустріч їм від входу в намет свій, і поклонився до землі, і сказав: Владико! якщо я знайшов благовоління перед очима Твоїми, не пройди мимо раба Твого» (Бут. 18: 1–3). У працях отців Церкви зустрічається два тлумачення цього місця. Перше: з’явився Син Божий, Друга Особа Пресвятої Трійці, у супроводі двох ангелів. Таке тлумачення ми зустрічаємо у святого Іустина Філософа, у святителів Іларія Піктавійського та Іоанна Златоуста, блаженного Феодорита Кіррського. Однак більшість отців — святителі Афанасій Олександрійський, Василій Великий, Амвросій Медіоланський, блаженний Августин, — вважають, що це — явлення Пресвятої Трійці, перше одкровення людині про Триєдність Божества. Саме друга думка була прийнята православним Переданням і знайшла своє втілення у церковних пісне­співах та іконографії (відома ікона преподобного Андрія Рубльова «Трійця Старозавітна»). Блаженний Августин пише: «Авраам зустрічає трьох, поклоняється єдиному. Узрівши трьох, він збагнув таїнство Трійці, а вклонившись ніби єдиному — сповідав Єдиного Бога в Трьох Особах».

У своєму «Догматичному богослов’ї» протоієрей Олег Давиденков повідомляє, що «Син Божий відкривається у Старому Завіті різним чином і має кілька імен. По-перше, це так званий «Ангел Єгови». У Старому Завіті про Ангела Єгови говориться при описі деяких богоявлень. Це явлення Агарі на шляху в Суру (див.: Бут. 16: 7–14), Авраамові, під час принесення в жертву Ісаака (див.: Бут. 22: 10–18), при явленні Бога Мойсеєві у вогненній купині (см .: Вих. 3: 2–15).

Пророк Ісайя, звертаючись до ізраїльського народу від імені Єгови, каже, що Господь «був для них Спасителем, у всякій скорботі їхніх Він не залишав їх, і Ангел лиця Його спасав їх» (Іс. 63: 8–10).

Слід також зазначити, що про Отця і Сина говориться у Книзі Псалмів: «Господь сказав до Мене: “Ти Мій Син, Я нині породив Тебе”» (Пс. 2: 7), і також: «Сказав Господь Господу моєму: “Сиди праворуч Мене… із утроби раніше віків Я породив Тебе”» (Пс. 109: 1, 3). У цих віршах вказується, з одного боку, на особистісну відміну Отця і Сина, а з іншого боку, і на образ походження Сина від Отця — через народження.
СВІДЧЕННЯ НОВОГО ЗАВІТУ
У Новому Завіті істина, що Христос поєднує у собі дві досконалі природи: Божественну і людську, відкривається буквально з перших сторінок. Головна думка Євангелія: Отець послав у світ Сина, щоб світ не загинув, а мав Джерело Життя у Дусі Святому.
«СПОКОНВІКУ БУЛО СЛОВО…»
Особливо слід відзначити пролог Євангелія від Іоанна: «Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог. Воно було споконвіку у Бога. Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталось, що сталось» (Ін. 1: 1–3). Сказано абсолютно ясно: Слово (грецьк. Λόγος — Логос) є Бог. Той Самий Бог, Творець неба і землі, що про Нього оповідають (дуже, до речі, спів­звучні розглянутим Євангельським словам) перші рядки Біблії: «На початку створив Бог небо і землю» (Бут. 1: 1). Євангеліст Іоанн говорить про Слово, що Воно було «споконвіку». У книгах Святого Письма вираз «на початку» часто вказує на початок буття світу. Наприклад, «На початку Ти, Господи, землю створив, і небеса — діло рук Твоїх» (Пс. 101: 26); «На початку ж творіння Бог створив їх чоловіком і жінкою» (Мк. 10: 6), «…хоча діла [Його] були завершені ще на початку світу» (Євр. 4: 3). У такому саме сенсі воно вживається, безсумнівно, і тут. Звідси випливає, що на початку, коли Бог почав творити все, — в цьому самому «початку» Слово вже було.
ХРЕЩЕННЯ І ПРЕОБРАЖЕННЯ
Першим явним Одкровенням людству про Троїчність Божества слід вважати Хрещення Іоанном Господа Іісуса Христа в Йордані, яке отримало в Церковному Переданні найменування Богоявлення. Сутність цієї події найкраще виражена у тропарі свята: Син Божий, Який воплотився, був охрещений у Йордані, Отець свідчив про возлюбленого Сина, а Дух Святий почив на Ньому у вигляді голуба, підтверджуючи істинність гласу Отця.

Далі, заповідь про Хрещення, яку дає Господь Своїм учням після Воскресіння: «Йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа» (Мф. 28: 19). Тут слово «ім’я» стоїть в однині, хоча стосується воно не лише Отця, а й Отця, і Сина, і Святого Духа разом. Святитель Амвросій Медіоланський таким чином коментує цей стих: «Сказав Господь “в ім’я”, а не “в імена”, бо один Бог, не багато імен, бо не два Боги і не три Боги». Цілком очевидно, що євангеліст Матфей ніколи б не поставив в один ряд з ім’ям Отця ім’я Сина, якби Син не мав рівного з Отцем Божественного достоїнства.

Преображення Господнє також є Одкровенням про Пресвяту Трійцю. Відомий богослов Паризької школи Володимир Лоський так коментує цю євангельську подію: «Тому і святкується так урочисто Богоявлення і Преображення. Ми святкуємо Одкровення Пресвятої Трійці, бо чутий був глас Отця і присутній був Святий Дух. У першому випадку під виглядом голуба, у другому — як світла хмара, що осяяла апостолів».
(Далі буде)
Підготував 
протоієрей Миколай Баранов

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.