СІЯТИ ЛИШЕ РОЗУМНЕ, ДОБРЕ, ВІЧНЕ

Перша справжня недільна школа в Росії відкрилася 11 жовтня 859 р. в Києві. Вона виникла як наслідок розвитку суспільно-педагогічного руху, поштовх якому надала стаття “Питання життя” видатного хірурга і педагога Миколи Івановича Пирогова. 


СТВОРЕННЯ І РОЗВИТОК СИСТЕМИ НЕДІЛЬНИХ ШКІЛ ЗА КОРДОНОМ

Багато хто з нас, читаючи в дитинстві “Пригоди Тома Сойєра”, дивувався: що то за недільні школи, які там згадуються? Як це — після тижневого навчання у звичайній школі, нещасний наш одноліток за часів бідолахи Тома повинен був і в неділю ходити до якоїсь особливої школи? Подорослівши, з енциклопедій і словників ми змогли дізнатися, що недільні школи — безкоштовні початкові навчальні заклади для дітей і дорослих як релігійного, так і світського характеру, заняття в яких проводяться переважно в неділю.
Конфесійні (релігійні) школи виникли ще в ХVI ст. у формі недільних бесід, які влаштовувалися духовенством з метою утвердження пастви в істинах віри. Тоді найбільшого розвитку вони набули у країнах, охоплених Реформацією. Ініціатор Реформації Мартін Лютер (1483–1546), перекладач Біблії німецькою мовою, опікувався заснуванням недільних шкіл, де діти отримували підготовку, необхідну для конфірмації (обряду свідомого сповідання віри). Його молодший сучасник, шотландський релігійний реформатор Джон Нокс, який заклав основи пресвітеріанської Церкви, розробив схему релігійного виховання за допомогою впровадження недільних шкіл. У наступному столітті подібні школи стали дуже поширеними в континентальній Європі, Великобританії та її північноамериканських колоніях. Перша така школа була заснована в 1669 р. у Плімуті нащадками пілігримів-конгрегаціоналістів, які тікали з Англії через релігійні переслідування і прибули сюди за півстоліття до цього на кораблі “Мейфлауер”. У другій половині XVI ст. з’явилися недільні школи і в католицьких країнах. Католицький архієпископ Мілана Карл Борромео (1538–1584) організував недільну школу при Міланському соборі, а потім і при інших церквах своєї єпархії; в них діти навчалися читанню, письму і Закону Божому. Через кілька років у заснованому ним Братстві християнського вчення налічувалося вже 740 шкіл і 3 тисячі катихізаторів.
Засновником першої недільної школи сучасного типу вважається англієць Роберт Рейкс (1735–1811), “людина з чуйним серцем і чутливою душею”. Спостерігаючи за життям міських низів, він дійшов висновку, що “гріх, аморальність і бідність виникають через неосвіченість”. Редактор і власник “Глостерського журналу”, англіканин за конфесійною належністю, Рейкс організував школу для дітей з бідних сімей у Глочестері в липні 1780 р. Він умовив чотирьох жінок, які утримували приватні початкові школи, за невелику платню приймати до себе в школу й навчати грамоти та Закону Божого в недільні та святкові дні дітей, яких він направлятиме до них. Старанні учні отримували в подарунок Біблію і книжки релігійно-морального змісту, одяг, взуття. Зусиллями Рейкса та його послідовників за декілька років у Великобританії виникла ціла мережа подібних шкіл. Для поширення досвіду недільних шкіл не тільки в Англії, але й у колоніях Рейксом і його однодумцями в Лондоні в 1785 р. було створене “Товариство підтримки і заохочення недільних шкіл в Англії”. Наступного року перша недільна школа була відкрита у США, які саме тоді стали незалежними. Діяльність Рейкса отримала абсолютне визнання, дружина короля Георга III королева Шарлота стала патронесою недільних шкіл. За парламентським переписом Англії і Уельсу 1818 р. у недільних школах навчалося 47 225 осіб; у 1833 р. — понад 1,5 млн, а в 1880 р. (у столітні роковини першої школи) у Великобританії налічувалося 6,7 млн учнів і понад 647 тис. учителів. По всій Британській імперії, яка дедалі зростала, відкривалися тисячі недільних шкіл: у далекій Австралії на урочисте святкування сторіччя заснування першої недільної школи 26 червня 1880 р. у приміщенні Міжнародної виставки в Сіднеї зійшлося близько 30 тис. чоловік. У місті існувала тоді 61 така школа з 10 тис. учнів.
У США, внаслідок відсутності загальнонаціональної системи освіти й освоєння нових земель на Заході, недільні школи протягом перших десятиріч ХIХ ст. охопили практично все населення. У 1824 р. виник Союз американських недільних шкіл, що об’єднував багато невеликих союзів і товариств недільних шкіл. Американські недільні школи, як правило, не поділялися за деномінаційною приналежністю і були більш орієнтовані на вивчення Біблії, ніж на катихізиси певних конфесій. Чисельність учнів у 1825–1872 рр. зросло з 143,6 тис. до 6 млн, а кількість недільних шкіл перевищила 69 тисяч.
У континентальній Європі конфесійні недільні школи набули найбільшого поширення у протестантських країнах. Перша недільна школа у Швеції, наприклад, була організована у Стокгольмі в 1833 р. дочкою англійського консула, а в 1889 р. їх налічувалося вже 5729 з майже 242 тис. учнів і 18 тис. викладачів. У Данії, Норвегії, а також Швейцарії та Франції прогрес був не менш вражаючим. У Німеччині, Бельгії, Італії та інших країнах існувало чимало світських недільних шкіл, які, крім освіти й виховання, надавали великої уваги навчанню дітей і дорослих різним ремеслам. З’явилися і “курси”, у тому числі жіночі, які пропонували навчання за програмами університетів.
У 1890 р. в Копенгагені відбувся з’їзд представників недільних шкіл різних країн, на якому було відзначено, що кількість недільних шкіл по всій земній кулі сягає 1 млн, з 2 млн вчителів і 20 млн учнів.
ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК НЕДІЛЬНИХ ШКІЛ У РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ. НЕДІЛЬНІ ШКОЛИ РПЦ СЬОГОДНІ
У Росії перші недільні школи були засновані в 1809 р., коли в результаті російсько-шведської війни Фінляндія відійшла “у власність і державне володіння імперії Російської”. Тут перша школа почала діяти ще в 1796 р., набагато раніше, ніж у самій метрополії, Швеції. Три такі школи було засновано вже за Миколи I (1825–1855) і в Прибалтійських губерніях. Одна з перших шкіл на території імперії була відкрита в 1858 р. у Полтаві гуртком учителів гімназії, кадетського корпусу та жіночого інституту. 1 березня 1859 р. двоє священиків Нитвінського заводу в Пермській губернії з великим успіхом почали проводити в неділю “відкриті бесіди з релігійних питань” для дітей робочих, які пізніше переросли у недільну школу. У квітні 1859 р. у Санкт-Петербурзі Марія Шпілевська відкрила у себе вдома приватну школу для бідних дівчаток, у неділю вона проводила для них безкоштовні заняття.
Однак перша справжня недільна школа в Росії відкрилася 11 жовтня 1859 р. в Києві. Вона виникла як наслідок розвитку суспільно-педагогічного руху, поштовх якому надала стаття “Питання життя” видатного хірурга і педагога Миколи Івановича Пирогова, опублікована в “Морском сборнике” на самому початку “перебудови” Олександра II, у 1856 р. Школа була відкрита в приміщенні Києво-Подільського повітового дворянського училища з дозволу самого Пирогова, який на той час обіймав посаду попечителя Київського навчального округу за діяльної участі професора П. В. Павлова. Заснували школу з метою початкової освіти “хлопчиків з дітей ремісників та інших осіб робочого класу, які не мають ні часу, ні коштів відвідувати звичайні училища”, 17 студентів Київського університету св. Володимира і один студент Київської духовної академії. У програмі викладання були: Закон Божий, читання і письмо, арифметика.  Першого ж тижня до школи прийшло близько півсотні охочих навчатися, потім ця кількість зросла більш ніж удвічі. Вже 25 жовтня 1859 р. за клопотанням студентів того ж університету в Києві була відкрита друга чоловіча недільна школа — Новостроївська, в якій у березні наступного року навчалося 148 чоловік. Невдовзі були засновані й жіночі недільні школи. Протягом 1860 р. у Києві було запроваджено сім недільних шкіл, призначених для початкового навчання дорослих і дітей. Подібні установи були відкриті в Архангельську, Єлисаветграді, Казані, Могильові, Одесі, Оренбурзі, Чернігові, Харкові, Ніжині, Рязані, Пермі, в малих містах і селах. Наприкінці року тільки в Санкт-Петербурзі існувало 20 недільних шкіл, а в 1862 р. їх було вже понад 300. У циркулярі до начальників губерній від 22 березня 1860 р., в якому вперше були узаконені недільні школи, міністр внутрішніх справ С. С. Ланской писав, що запровадження у містах цих шкіл має принести істотну користь міським товариствам і що “облаштування таких шкіл може бути здійснене з вельми незначними витратами”.
Однак ставлення уряду до недільних шкіл дуже швидко почало змінюватися. Революційні демократи використовували їх для пропаганди в народних масах антиурядових ідей. 8 січня 1861 р. було видано Найвище веління про нагляд за недільними школами і про призначення туди священиків, які, крім викладання Закону Божого, спостерігали б, за сприяння начальства училища, “щоб у школі не допускалося нічого такого, що суперечить істинам православної віри і засадам моральності”. 10 червня 1862 р. був виданий указ про закриття всіх недільних шкіл надалі до ухвалення нового положення про них. “Останнім часом виявлено, — зазначається у циркулярі міністра внутрішніх справ П. О. Валуєва, — що під слушним приводом поширення в народі писемності зловмисні люди намагалися в деяких недільних школах розвинути шкідливі вчення, обурливі ідеї, хибні поняття про право власності та безвір’я… таким чином виявлене намагання користуватися цими установами не для поширення корисних знань, а для розповсюдження того самого шкідливого соціалістичного вчення”. Згідно з Положенням про початкові училища 1864 р., недільні школи були знову легалізовані, але підлягали суворому нагляду інспекції народних училищ. Кількість їх різко впала. Новий розвиток недільних шкіл у Росії розпочався у 1870-х роках. 22 березня 1870 р. відбулося офіційне відкриття школи для дівчаток X. Д. Алчевської у Харкові, що стала кращою в країні. Відкривалися загальноосвітні, ремісничі та професійні, а також церковні школи. Останніх у 1899 р. було зареєстровано 487, але пізніше кількість їх скоротилася.
Після Жовтневої революції 1917 р. церковні недільні школи припинили своє існування. Традиції ж світських недільних шкіл отримали з 1919 р. розвиток у школах ліквідації безграмотності (лікбезах), школах робочої і сільської молоді (з 1943 р.), вечірніх школах (з 1958 р.) та інших.
У роки перебудови почалося і зараз активно продовжується відродження недільних шкіл Російської Православної Церкви, основною метою яких є релігійне виховання й освіта як дітей, так і дорослих. У 2004 р. їх було близько 5 тисяч, у 2008 р. діяла вже 11 051 недільна школа.
Кирил Копиловський

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.