«СИН УТІШАННЯ». Апостол Варнава (день пам’яті — 24 червня за н. ст.)

У середині V ст., при візантійському імператорі Зеноні, патріаршу кафедру в Антіохії (сучасна Сирія) посів прихильник єресі монофізитів — Петро II Кнафей. Користуючись прихильністю правителя країни, він спробував розширити територію впливу своєї кафедри і наполягав на приєднанні Кіпрської Церкви до Антіохійської патріархії. Тоді духовним владикою кіпріотів був архієпископ Анфим. У 448 р. йому в сновидіннях тричі явився апостол Варнава, щоб вказати точне місце свого поховання на острові. Коли християни прийшли на те місце й почали копати, то їм відкрився вхід до печери, де і покоїлися мощі апостола. Свідки знайдення останків праведника знайшли також на його грудях Євангеліє від Матфея, яке він особисто переписав за життя — у I ст. Знайдення мощей святого Варнави на території острова Кіпр дозволило місцевій Церкві іменувати себе апостольською, а разом із цим кіпріоти отримали право й самостійного обрання свого предстоятеля.

Для апостола Варнави Кіпр був місцем, де він народився і де прийняв муки за Іісуса Христа. Праведник походив з багатої родини. Батьки святого відправили його для навчання в Єрусалим до відомого вчителя іудеїв — Гамаліїла. Там Варнава, який до свого навернення у християнство носив ім’я Іосиф, познайомився із Савлом, майбутнім апостолом Павлом, який також брав уроки Закону Божого в Гамаліїла.
Коли Іосиф дізнався про прихід у світ Месії, Його проповіді та чудеса, то поспішив побачити Іісуса Христа. Почувши слова Спасителя, він пішов за Ним і став одним із 70-ти Його учнів, отримавши незабаром друге ім’я — Варнава, що в перекладі означає «син утішання».
Після Вознесіння Господа на Небо і сходження Святого Духа на його учнів, Варнава продав землю, яка належала йому, і приніс гроші до ніг апостолів, нічого не залишивши собі.
Прийшовши в Єрусалим після свого навернення у християнство, апостол Павел, відомий в минулому як гонитель християн, намагався приєднатися до місцевої общини віруючих. Йому на допомогу прийшов святий Варнава, який переконав членів Церкви в щирості бажання Павла. Надалі праведник брав участь у багатьох місіонерських подорожах Павла, побувавши з ним в Антіохії (де віруючі в Іісуса Христа вперше стали називатися християнами), а також у Тарсі, Селевкії, Саламіні на Кіпрі, а ще в Пафі, Лістрі, Дервії та в багатьох інших містах і провінціях просторої Римської імперії.
Коли іудейський цар Ірод наказав убити апостола Якова Зеведеєва, а апостола Петра взяти під варту, апостоли Павел і Варнава були виведені Ангелом з темниці. Святі сховалися у будинку тітки Варнави — Марії. Вирішивши залишити місто, вони взяли із собою її сина Іоанна, прозваного Марком.
Одного разу між Павлом та Варнавою виникли розбіжності, чи брати із собою Марка в чергову місіонерську подорож, і апостоли вирішили розділитися. Павел узяв із собою Силу, а Варнава — Марка, з яким і вирушив на Кіпр. Укріпивши серед жителів острова віру в Христа, праведник попрямував із проповіддю Євангелія до Рима, де, можливо, першим сповістив жителям столиці нове вчення про вічне життя. Апостол також побував у Медіолані (сучасн. Мілан, Італія), де заснував єпископську кафедру.
Повернувшись на Кіпр, Варнава своєю проповіддю викликав обурення серед іудеїв, які жили там; до них приєдналися і язичники. Апостола вивели за місто, побили камінням, а тіло кинули у вогнище. У 76 р., на місці загибелі мученика, святий Марк знайшов його неушкоджені вогнем останки і поховав їх у печері.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.