СІМЕЙНИЙ ПАТЕРИК

Зазвичай «сімейними» святими називають мучеників Гурія, Самона і Авива. Ще згадують святих Петра і Февронію. Мені, як батькові сімейства, потрібні не тільки покровителі, але й приклад для наслідування. І мені важко наслідувати Петра і Февронію. Немає у мене бояр, які прогнали б мене із князівства. Взагалі, і князівством особливо не пахне — десятий рік живемо із дружиною в найманих квартирах.

А у житії Гурія, Самона і Авива, які допомогли покинутій дівчині, про сімейне життя взагалі не йдеться. Проте вони наші молитвеники перед Богом. Та й не тільки вони.

Давайте відкриємо церковний календар. Перше січня (ст. ст.) — пам’ять святого Василія Великого. З відомостей про цю незвичайну людину ми можемо дізнатися декілька цікавих фактів про життя сім’ї, в якій він виріс.
СІМ’Я СВЯТОГО ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО
Отже, місце дії — Візантійська імперія, провінція Каппадокія (територія сучасної Туреччини). Час дії — перша половина IV ст. після Р. Х. Батька Василія Великого теж звали Василієм, матір — Емілією. Бабуся Василія — свята Макрина — стала мученицею, адже ще зовсім недавно християнство було забороненою релігією.
Василію та Емілії присвячено декілька похвальних відгуків, сказаних іншим святим — Григорієм Великим. Він пише: «Подружнє життя цих батьків, що полягало не стільки у плотському союзі, скільки в рівному прагненні до чесноти, мало багато прикметних риси, як-от: годування бідних, гостинне прийняття прочан, очищення душі через стриманість». Це можна було б вважати звичайним для греків красномовством і особливостями жанру «похвального слова». Але святий Григорій особисто знав батьків святого Василія. І сам був дуже вражений тим, що усі діти з цієї сім’ї стали доброчесними. «Якщо з дітей один або двоє можуть бути гідні похвали, то це можна приписати природі, — пише Григорій, — але вищість у всіх явним чином змушує хвалити батьків». Вищість у всіх — це та кількість справжніх християн, яких виховали Василій-старший і Емілія. У них було десятеро дітей, з яких четверо причислені Церквою до лику святих: Василій Великий, Григорій Ніський, Петро Севастійський і Макрина-молодша. Церква також шанує святу їхню матір Емілію.
Перша дитина — донька, названа Феклою, але яку всі називали Макриною — на честь бабусі. Потім народився майбутній Василій Великий — близько 330 р. Сім’я була небідною: три маєтки, слуги. Хоча батьки нічого не успадкували. «У батькових батьків майно було відібране за сповідування Христа, а наш дід по материнській лінії був убитий через імператорську ненависть, — згадує один із синів — святий Григорій, — і все, що в нього було, перейшло до інших власників. І незважаючи на це, по вірі їхнє майно зросло настільки, що, мабуть, не було у ті часи нікого, хто б їх переважав».
Та навіть у забезпеченій сім’ї початковим вихованням сина займався сам батько. Василій і Емілія вважали своїх слуг помічниками, але не рабами.
Коли старші діти підросли, їм, як і всім дітям в усі часи, стали розповідати історії або казки. Ми теж так робимо — читаємо на ніч казки або ставимо мультики, але не все підряд. Вибираємо — що дітям корисно, а що — ні. Саме так чинила й Емілія. «Непристойним і неприпустимим вважала вона вивчення пристрастей у трагедіях (жіночих пристрастей, що надихнули поетів і лягли в основу їхніх творів) або вульгарностей у комедіях, або причин лих Іліона, — для ніжної та вразливої дитячої душі, яка певним чином мутніє від цих безсоромних розповідей про жінок. Не вони, але ті книги богонатхненного Святого Письма, які найбільш доступні розумінню в самому ранньому віці: ось що було для дівчинки предметом вивчення; переважно ж Премудрість Соломона».
Не все було гладко у цій родині. Один із дітей помер у дитинстві, інший загинув у результаті нещасного випадку вже у зрілому віці. Саме старша сестра — Макрина — допомогла матері пережити втрату дітей.
Тим часом діти зростали. Майбутнього Василія Великого батьки відправили навчатися до Афін. Найблагочестивішою була Макрина. Коли дівчині виповнилося 12 років, батько хотів заручити її обраному ним благочестивому молодому чоловікові, щоб видати заміж, коли вона досягне повноліття. Таке раннє рішення — не тільки звичай часу. Макрина була настільки красива, що до неї чимало сваталися, пише про неї святий Григорій, і батько хотів бути впевненим у тому, що видасть доньку за порядну людину.
Не судилося. Юнак помер ще до заручин. Потім, коли пройшов якийсь час, батьки знайшли їй нового нареченого, але дівчина відмовлялася. «Вона наполегливо повторювала, що заручений із нею з волі батьків не помер, але його, “який живе у Бога” в надії воскресіння, слід вважати таким, що поїхав з дому, а не мертвим, і що немислимо було б не зберігати вірність нареченому, який від’їхав». Ось така незвичайна вірність ще до весілля.
Останньою дитиною став хлопчик Петро. Незабаром після його народження помер батько сімейства. Макрина, яка вже виконувала частину обов’язків по господарству, взяла на себе ще одну роботу — вигодовування свого брата. Коли з Афін повернувся додому старший брат — Василій — саме Макрина привела його до тями. «Вона стикнулася з його надзвичайною зарозумілістю щодо свого ораторського дару та зневагою до всіх прийнятих правил, і гордовитою свідомістю переваги над усіма славними людьми провінції», — згадує середній брат Григорій. Бесіди із сестрою і приклад її благочестивого життя зробили свою справу. Василій «став прихильником того самого простого трудового життя, і цілковитою безкорисливістю став готувати для себе безперешкодний шлях до доброчесності».
Коли діти виросли, одружилися чи вийшли заміж, із матір’ю залишилася Макрина. Вона була ініціатором утворення монастиря з їхнього будинку. При цьому багатьох слуг вирішено було відпустити на волю. Саме в цьому монастирі померла Емілія, на руках своєї першої дитини — дочки Макрини і останньої — сина Петра. Ось її молитва перед смертю: «Тобі, Господи, приношу зачаток і жертвую десятину від плодів мого лона. Ось ця — першонароджена, початок пологових мук, а цей — останній, їхнє завершення. Тобі присвячую їх обох згідно із законом, вони — моє Тобі приношення. Нехай зійде благословення на неї — зачаток, і на нього — послідок».
Фактично старша донька була заснов­ницею одного з перших жіночих монастирів. Старший син став єпископом, проживши усього 49 років, але залишивши після себе величезну кількість апологетичних та богословських праць, і вважається одним з отців Церкви. Сам він прийняв Хрещення після 20 років, тобто час його активного служіння — не більше 29 років.
Макрина проводила життя як справжня черниця. Хоча, напевно, їй було не звикати. Домашні богослужіння стали звичаєм у цій сім’ї, чимось на зразок сімейної традиції. У житії святого Григорія згадується про одне його чудесне видіння саме під час домашньої служби на честь 40 Севастійських мучеників.
Рідний брат — святий Григорій — застав сестру Макрину перед смертю тяжко хворою. «Проте вона лежала не на ложі якому-небудь чи на м’якій постелі, але на підлозі, на дошці, вкритій мішковиною, з іншою дошкою, підкладеною під голову».
Брат поскаржився сестрі на життя: його пригноблював імператор, який став на бік аріан. Сестра здивувалася його бурчанню. Як колись старшого брата, вона й середнього стала наставляти у благочесті. «Наш батько, — говорила вона, — хоч і був відомим учителем риторики, але далі нашої провінції його ніхто не знав. Тебе ж знають в усій імперії й запрошують у різні єпархії. Це все наслідок молитов наших батьків».
Макрина нагадала йому просту істину: віра — доля душ вдячних. Християнин живе постійно дякуючи Богові, незалежно від обставин свого життя.
Брат записав слова передсмертної молитви своєї сестри. Вона наповнена алюзіями зі Святого Письма, які доводять, що свята Макрина постійно перебувала у молитві й читанні Біблії.
«Ти, Господи, звільнив нас від страху смерті. Ти життя вічного початком зробив нам кінець земного життя. Ти в належний термін заспокоюєш сном наші тіла, і знову пробуджуєш їх при останній сурмі. Ти на час віддаєш землі землю наших тіл, якій дав образ Своїми руками, і знову береш те, що віддав, нетлінням і благодаттю преображаючи оце смертне й потворне. Ти визволив нас від клятви і від гріха, і те, й це узявши заради нас. Ти зітнув голову змія, що зяючою пащею поглинув людину через непослух. Ти вказав нам шлях до воскресіння, зруйнувавши ворота пекла і скасувавши того, хто має державу смерті. Ти дав тим, хто боїться Тебе, знамення: образ святого Твого Хреста на повалення супротивного і на утвердження життя нашого.
О, Боже вічний, Якому залишена я від утроби матері, Якого полюбила душа моя усією силою, Якому присвятила я і плоть і душу від юності моєї і донині, Ти мені пошли світлого Ангела, нехай відведе він мене до місця прохолодного, де вода спокійна біля лона святих отців. Той, Хто подолав полум’я вогнен­ного меча і звів у рай людину, яка співрозп’ялась Тобі і здобула милість Твою, і мене пом’яни у Царстві Твоєму, бо і я співрозп’ялась Тобі, прикувавши страхом плоть мою і боячись судів Твоїх. Нехай не відлучить мене страшна прірва від обраних Твоїх. Нехай не постане заздрісник на шляху моєму, і нехай не виявиться перед очима Твоїми гріх мій, якщо, переможена неміччю єства нашого, словом, ділом або помислом я згрішила. Той, Хто має владу на землі відпускати гріхи! Прости мені, нехай спочину й постану перед очима Твоїми позбувшись тіла мого, не маючи ні плями, ні пороку на душі моїй, і нехай зійде душа моя бездоганною та незаплямованою в руки Твої, як кадильний дим перед Тобою».
Брат зворушливо описує похорон своєї святої сестри і кілька чудес, що їх вона звершила за життя — наприклад, зцілила дитину, яка осліпла на одне око.
Зазвичай усіх їх згадують окремо. Василій написав безліч молитов, апологетичних проповідей, тлумачень біблійних книг і вважається одним з учителів Церкви. Григорій теж шанується як видатний проповідник і богослов. Про їхню сестру Макрину, та й про усе їхнє сімейне життя пишуть мало. Просто тому, що в бажанні надати високий статус чернечому життю багато православних авторів тим самим принижують сімейне життя. Мовляв, є преподобні, аскети, старці — їх наслідуйте. Усе набагато складніше. Виховання дітей, любов чоловіка і дружини — це теж шлях спасіння. Сім’я, в якій виріс Василій Великий, — яскравий тому доказ.

Владислав Головін

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.