СИЛА БОЖА В НЕМОЧІ ЗВЕРШУЄТЬСЯ. Свята мучениця Пелагія Тарсійська. (день пам’яті — 20 жовтня за н. ст.)

Свята Пелагія народилася в малоазійському місті Тарс. Її батьки були язичниками й належали до вищих верств суспільства. Відомо також, що Пелагія була гарна із себе, а свою віру сповідувала таємно від батьків. Свята постраждала за Христа за часів імператора Діоклетіана (284–305).

Якось на вулицях Тарса Пелагію зустрів прийомний син імператора. Він одразу покохав дівчину й захотів одружитися з нею, але отримав відмову. Причиною послужило бажання Пелагії присвятити себе служінню Небесному Нареченому — Іісусу Христу. Юнак був збентежений такою відповіддю, проте стримав гнів і дав їй час подумати.

Пелагія вирішила прийняти Хрещення. За межами поліса дівчина зустріла місцевого єпископа Клінона, який вийшов до неї, отримавши одкровення з неба. При звершенні Таїнства явилися Ангели, які вкрили обраницю Христову світлим укривалом.

Повернувшись до рідного дому, Пелагія розповіла матері про свою віру, але відповіддю їй стали докори й жорстокість. Праведниця знову підтвердила свій намір не виходити заміж. Коли про це дізнався прийомний син імператора, то від горя покінчив із собою. Злякавшись гніву Діоклетіана, мати Пелагії відвела доньку до правителя.

Зачарувавшись красою дівчини, імператор довго умовляв її залишити свої переконання і навіть запропонував їй стати його дружиною. «Знай же, — відповіла Пелагія Діоклетіану, — що я не виконаю твого бажання, бо гребую твоїм мерзенним шлюбом, оскільки в мене є Наречений — Христос, Цар Небесний. Не бажаю я твого царського, суєтного й тимчасового вінця, бо в Господа мого в Небесному Царстві мені уготовано три нетлінні вінці. Перший — за віру, оскільки я увірувала всім серцем моїм в Бога Істинного; другий — за чистоту, тому що я вручила Йому моє дівоцтво; третій — за мучеництво, бо я хочу прийняти за Нього всяку муку й покласти душу мою заради моєї любові до Нього».

Pelagia_of_TarsusДіоклетіан у помсту наказав оголити сповідницю, а потім спалити її в розпеченому мідному бику. Пелагія сама зняла одяг і, перехрестившись, увійшла в піч. Люди, що зібралися подивитися на страту, відчули, як повітря наповнилося пахощами.
Відкривши піч і виявивши тільки кістки Пелагії, кати викинули їх за межі міста. Тоді з пустелі прийшли чотири леви й сіли біля кинутих останків, не допускаючи до них ні птахів, ні звірів. Леви охороняли мощі доти, доки на те місце не прийшов єпископ Клінон і не поховав їх. Ці події відбулися у 290 р. Дуже шидко гоніння на християн припинилися, а на місці поховання Пелагії рівноапостольний імператор Костянтин (306–337) збудував храм.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.