СІЛЬ ЗЕМЛІ. Святий мученик Мамант (день пам’яті — 15 вересня за н. ст.)

«Поминайте святого мученика: ті, хто бачив його у видінні, <…> кому з тих, хто призиває ім’я його, він допоміг самою справою, кого із заблукалих у житті наставив, кого від недуг зцілив, чиїх дітей, уже померлих, знову повернув до життя, чиє життя продовжив — усі, зібравшись воєдино, принесіть хвалу мученику». Ці слова святителя Василія Великого були сказані через століття після смерті святого мученика Маманта.

Божий угодник народився в малоазійському місті Кесарія у першій половині III ст. Однак на світ він з’явився не в батьківському домі, наповненому затишком і теплом, а в тюремній камері, куди його благочестива мати Руфіна потрапила за відкрите сповідання віри у Христа. Відразу після народження Маманта свята Руфіна померла, в передсмертній молитві попросивши Господа бути Хранителем і Заступником її синові. Незадовго до свого народження немовля втратило і батька, Феодота, який також опинився в темниці за свої переконання. Феодот упрохав Спасителя взяти його до Себе до того, як розпочнуться тортури над християнами, і Господь почув молитви страждальця. Святі останки батьків Маманта були поховані на кошти багатої вдови Аммії, яка стала хлопчикові другою мамою й оточила його любов’ю і турботою.
Мамант усім серцем сприйняв християнське віровчення, був старанний в науці, мав як на свої роки розважливий розум. Особистим прикладом отрок привів до Христа багато своїх однолітків, за що був викликаний на допит до місцевого правителя Демокріта. Враховуючи походження юного в’язня, Демокріт не наважився застосувати щодо нього тортури й направив сповідника на суд імператора Авреліана. Коли Мамант постав перед лицем верховного правителя, то виявив твердість у вірі й не піддався на вмовляння та погрози. Більше того, юнак викрив Авреліана в лукавстві та божевіллі, оскільки той наполягав на поклонінні бездушним божкам. Імператор був збентежений такою зухвалістю і наказав катувати його, після чого сповідника кинули в море. Однак Мамант залишився живий. Він був урятований Ангелом, який відніс його на одну з найвищих гір недалеко від м. Кесарії. Праведник зробив собі невелике помешкання і став вести суворий спосіб життя, проводячи час у молитві й читанні Святого Письма. Юнак харчувався молоком диких кіз і ланей. З часом він отримав особливий дар повелівати тваринним світом. У житті юного відлюдника стало нерідким таке явище: щоб послухати читання Святого Євангелія, біля його оселі збиралися звірі, що жили в тих місцях. Святий знайшов можливість здійснювати і справи милосердя: із залишків молока він робив сир і роздавав його нужденним.
Через деякий час слава про подвижника поширилася по всій окрузі, що стривожило правителя Кесарії Олександра, і той послав за Мамантом загін воїнів. Коли юнак зустрів солдатів у горах, то запросив їх до себе, напоїв молоком і пригостив сиром, після чого відкрив їм своє ім’я, оскільки знав, що закінчить своє життя мученицькою смертю.
Опинившись перед правителем Олександром, юнак так само сміливо, як колись перед імператором, визнав себе християнином і викрив правителя в недалекоглядності і сліпоті. Відповіддю були жорстокі тортури. Олександр не спинявся і вигадував усе нові катування для праведника. Сповідник отримав розраду, почувши звернені до нього з неба слова: «Кріпись і мужайся, Маманте». Нарешті, правитель віддав змученого юнака на поживу звірам, але ті, на подив Олександра, не чіпали святого. Побачивши здивування правителя, один з язичницьких жерців метнув у Маманта тризуб і смертельно поранив його. Мученик зміг вийти за межі міста й помер в одній з печер. Це сталося 275 р. Дуже скоро Господь відкрив християнам, що Мамант угодний Йому, звершивши за молитвами святого багато чудес.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.