ШУКАЧ НЕБЕСНИХ СКАРБІВ. Святий мученик Воніфатій Тарсійський (день пам’яті – 1 січня за н. ст.)

Святий мученик Воніфатій жив у Римі й був рабом однієї молодої вельможної жінки на ім’я Аглаїда. Вони перебували в беззаконному зв’язку й докоряли собі за це. Намагаючись виправитися, господиня Воніфатія вирішила відрядити його на пошуки святих мощей, знаючи, що якщо у домі є останки праведника, то по його молитвах легше стати на шлях благочестя й отримати спасіння. Перед тим як вирушити в дорогу, Воніфатій з посмішкою запитав господиню, чи прийме вона його власне тіло як святі мощі, якщо він постраждає за Христа.

Аглаїда відповіла докором, звинувачуючи свого раба в легковажності перед виконанням такого важливого доручення. Її слова мали свій вплив. Протягом усього шляху Воніфатій був серйозний і зосереджений. Прибувши в місто Тарс Кілікійський (Мала Азія), він залишив своїх супутників в одному з готелів, а сам пішов на міську площу, де катували християн. Там Воніфатій побачив просвітлені лики Христових сповідників і водночас жорстокі, жахаючі знущання над ними язичників. У душі Воніфатія стався переворот.
Він кинувся до засуджених і почав цілувати їхні ноги, благаючи помолитися за нього, щоб і він теж сподобився постраждати за Христа. На запитання судді хто він, Воніфатій відповів: «Я християнин». Відмовившись принести жертву ідолам, ревний сповідник віри дав язичницьким мучителям законне право використати весь арсенал своїх можливостей. Мученика били так, що м’ясо відпадало від його кісток. Під нігті страждальця втикали голки, а затим йому влили в горло розплавлене олово. Божою силою сповідник залишився неушкодженим.
Такі жорстокі тортури викликали обурення городян. Вони стали кидати в суддю камінням, а потім кинулися скидати ідолів в язичницькому капищі. Вранці наступного дня, коли хвилювання у місті вщухли, суддя дав вказівку продовжити катування. На цей раз Воніфатія кинули в казан з киплячою смолою, але й це не завдало страждальцю жодної шкоди. Мученика окропив Ангел, який зійшов з небес, а смола вилилася з казана, спалахнула й обпекла самих катів. Тоді правитель наказав усікти святого мечем. Після того як наказ було виконано, з ран страждальця витекли кров і молоко. 550 свідків славної смерті праведника сповідували себе християнами.
Тим часом супутники Воніфатія, прочекавши його два дні в готелі, вирішили, що він поринув у легковажне гаяння часу. Після довгих пошуків вони, нарешті, зустріли одного чоловіка, який був свідком мученицької кончини святого. Він показав те місце, де ще лежало його тіло. Супутники Воніфатія зі сльозами почали просити у нього прощення за неподобні думки про нього й, викупивши за великі гроші його святі останки, привезли їх у Рим. Напередодні їхнього прибуття Аглаїді уві сні явився Ангел і звелів їй приготуватися прийняти колишнього раба її, а тепер господаря й покровителя, співслужителя Ангелів. З великою пошаною мощі у супроводі кліриків було перенесено в маєток Аглаїди. Вона ж, роздавши своє майно убогим, усамітнилась у монастирі, де проводила час у покаянні. Згодом мощі мученика Воніфатія перенесли в окремий, спеціально зведений храм, де через 18 років було поховано й Аглаїду.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.