ШЛЯХ ДО ІСТИНИ ЧЕРЕЗ ТЕРНИ СЕКТАНТСТВА

Кожен з нас не раз зустрічав на вулицях сектантських проповідників, які роздають журнали або листівки із запрошенням на різні заходи, пов’язані з вивченням християнської віри і Біблії. Здається, ці люди потрапили в тенета, з яких уже не вибратися… А чи таке вже безнадійне їхнє становище? Адже серед них є і ті, хто відчайдушно шукає істину, сенс життя і Бога!

Почувши євангельські слова шукайте, і знайдете (Мф. 7: 7) вони прагнуть пробитися крізь житейське море і відшукати заповітний острів Божої правди.
Сучасна історія Православної Церкви накопичила безліч історій про те, як за Промислом Божим, у результаті наполегливих пошуків, ці богошукачі знаходили вірну дорогу до Нього.
ДРЕВНІЙ ПАТЕРИК
«До п’ятидесятників я потрапив через свою допитливість, — розповідає 25‑річний менеджер-фінансист Віталій. — Не міг жити байдуже, хотілося знайти хоч якісь відповіді на нагальні питання. Перше, що в їхньому середовищі здивувало — це те, як усе “насправді” просто. Здавалося, добре знан­ня Біблії могло дати відповіді на всі запитання! Досить слухати проповіді, слухатися пасторів, читати Святе Письмо, і все стане ясно, очевидно і зрозуміло».
Читаючи Біблію, Віталій прагнув втілювати прочитане у життя. Не пив, не курив, намагався добре до всіх ставитися і бути добропорядним християнином. Однак багато які з євангельських рядків не давали йому спокою. Стало зрозуміло, що чогось бракує. Йому було не достатньо того, що він робив. Не пити і не курити — цього було замало. До того ж, деяких пристрастей він так і не позбувся.
«Я знав, що є Церква, яка називає себе Православною, — розповідає Віталій, — але від місцевого батюшки я не міг добитися зрозумілої відповіді на мої запитання». Одного разу, будучи вже активним членом «своєї церкви», він зацікавився православною літературою. Цікаво було, чому стільки людей попадається на гачок «цих забобонів і мертвих традицій» (саме так дивиться на Православ’я переважна більшість сектантів).
Почавши читати, Віталій був вражений глибиною й обґрунтованістю аргументів, на яких будується православне віро­вчення. Але найбільше його вразив «Древній патерик». У ньому Віталій побачив практичне втілення євангельського ідеалу! «Це було те, чого я так довго шукав», — говорить він. За його словами, в цій книзі подаються настільки чіткі практичні рекомендації щодо духовного життя, що сумнівів у нього більше не залишалося…
Зараз Віталій допомагає у храмі і намагається займатися місіонерством серед своїх колишніх побратимів, пояснюючи їм красу і глибину Православ’я. Як він сам каже, «не можу залишатися байдужим».
НЕВИПАДКОВА ЗУСТРІЧ
30‑річний веб-дизайнер Сергій виріс у родині баптистів. Однак за час перебування у протестантській громаді він не знайшов відповідей на запитання, що бентежили його. Сергій розумів, що «церква», в яку він ходив, не веде свою історію від перших апостолів. Але чому ж тоді вона істинна? Чому існує стільки конфесій і кожна претендує на те, що саме вона правильно навчає і живе за Біблією? Деякі з добре ерудованих його побратимів щось розповідали йому про історію Церкви. Однак це була дуже дивна розповідь, що закінчувалася IV століттям, яке ознаменувало початок темного середньовіччя, а просвіт з’явився тільки з початком реформації Лютера. «Куди поділися 15 століть життя Церкви?!» — це запитання не давало спокою Сергію.
«Духовне життя членів цієї організації теж не вирізнялося досконалістю, — розповідає Сергій, — ніхто не міг пояснити, як практично подолати гріх». Те, що треба вірити в допомогу Божу і не грішити — це він знав. І намагався вірити і не грішити. Але всередині нічого не змінювалось.
Одного разу на автобусній зупинці Сергій випадково зустрів православного священика. «Отче, що треба робити, щоб подолати гріх — постити?», — з іронією запитав він. «Взагалі піст уже закінчився, але якщо з любов’ю, то можна все», — відповів священик. Ці нехитрі слова православного пастиря вразили Сергія до глибини душі. «Через мої скляні очі пробилися сльози. Повернувшись додому, я відразу ж став шукати і читати православну літературу і з часом став воцерковлятися», — розповідає він.
РАННІ ОТЦІ ЦЕРКВИ
Свою історію розповів нам ієромонах Хризостом, насельник Архангело-Михайлівського Звіринецького монастиря. Будучи студентом, він дуже захоплювався релігією. Якось побачив на вулиці двох людей, які сперечалися. Один був з «Білого братства», інший — євангеліст. Аргументи останнього здалися йому тоді досить вагомими. Як говорить отець Хризостом, його здивувало те, що простий християнин, не одягнений по формі в рясу чи костюм, у звичайних потертих джинсах так уміло користується цитатами з Біблії. По закінченні суперечки він підійшов до протестантського проповідника, щоб поставити кілька запитань. Той дав йому візитку і запропонував вивчати Святе Письмо разом з його групою.
Отець Хризостом відразу відгукнувся на цю пропозицію і незабаром сам став керівником однієї з таких груп. З часом він вирішив поглибити знання Біблії через вивчення історії Церкви. «Так я вийшов на ранніх отців, учнів апостолів. У результаті мій інтерес природним чином націлився на Православ’я. Вивчаючи твори Ігнатія Богоносця, Полікарпа Смирнського, Климента Римського та інших отців разом з деякими членами своєї групи, я дійшов висновку, що істинна Церква — Православна», — розповідає отець Хризостом. Зараз він опікується діяльністю київського Апологетичного центру в ім’я святителя Іоанна Златоуста, проповідує серед протестантів.
Ці та подібні історії навернення у Православ’я — серйозний привід замислитися про наше ставлення до сектантів. Адже не виключено, що деякі з них можуть стати нашими побратимами. Але чи готові ми до діалогу з ними, заснованому на терпінні й любові? Крім того, помічали, що вчорашні сектанти стають активними практикуючими православними. Серед них є люди різних професій і соціальних верств. Вони вже не можуть залишатися пасивними.
Секта для цих людей була лише етапом пошуку віри, їхнього щирого прагнення до істини. Адже, хто шукає справжнє, той і знаходить справжнє. І якщо він не здається, Господь допомагає йому знайти шлях до істинної, православної, тобто такої, яка правильно славить Бога, віри.
Вадим Димов

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.