«ЩОБ І ВИ ПРИЄДНАЛИСЯ ДО НАРОДІВ ВЕЛИКИХ, ЯКІ БОГА ХВАЛЯТЬ СВОЄЮ РІДНОЮ МОВОЮ»

Ось уже понад тисячоліття не вщухають суперечки, чи треба Святе Письмо перекладати на все більшу кількість мов народів Землі, найчастіше досить нечисленних. Чи, з метою уникнення нагромадження помилок і викривлень, обмежитися ретельно вивіреними перекладами на основні мови, які мають розвинену літературну форму.
Здавалося б, красномовний факт: Сам Христос послав апостолів на проповідь, наділивши їх даром знання безлічі мов, про що розповідають Євангеліє і Діяння Апостолів. Та все ж це питання постає знову й знову. А деякі перекладачі текстів Біблії стикнулися із серйозним опором.

Особливо запеклим він був щодо слов’янського перекладу, який здійснили святі рівноапостольні брати Костянтин-Кирил і Мефодій. На той час склалася «тримовна доктрина», згідно з якою Біблія повинна існувати лише на трьох «священних мовах»: єврейській, грецькій і латинській. Це положення поширювалося й на мову молитов. Зародження цієї доктрини сягає, як вважає викладач Стрітенської духовної семінарії Галина Трубіцина, часів переселення народів у V–VI  ст. і масового прийняття християнства «варварами», які розгромили Римську імперію. Тримовна доктрина була реакцією на появу в середовищі цих дописьменних народів єретичних рухів, що виникли в їхній свідомості, яка ще не була укріп­лена в церковній традиції. Практично всі германські народності (крім франків) прийняли слідом за готами аріанство. А серед народів Сходу, що отримали у III–V ст. Біблію рідними мовами, — єгипетських коптів, сирійців, вірменів — поширилося монофізитство й несторіанство. Тому на певному етапі ця доктрина допомогла викристалізувати православне вчення, затвердити його на Вселенських Соборах у боротьбі зі згаданими та іншими єресями.
Однак до другої половини IX ст., часу діяльності рівноапостольних братів у Великій Моравії, вона вже слугувала іншим цілям. Моравських слов’ян за кілька десятиліть до цього хрестили місіонери з Баварії, Італії, Ірландії й Візантії. Латинські єпископи Пассау й Зальцбурга, під чиїм покровительством були землі Великої Моравії, активно підтримували політику східнофранкського короля Людвіга (Людовика) II Німецького на підпорядкування цієї слов’янської держави. Під керівництвом благовірного князя Ростислава Великоморавське князівство змогло протистояти експансії сусіда. Побоюючись посилення впливу баварських єпископів, Ростислав задумав створити незалежну від них церковну організацію й укріпити в народі неміцну ще віру. Він розумів, що проповідь християнства може бути більш успішною, якщо місіонери звертатимуться до народу його рідною мовою. Відомо, що папа Миколай I, союзник короля Людовика, не задовольнив прохання святого князя, і той звернувся до візантійського імператора Михаїла III із проханням надіслати «такого вчителя, який би віру Христову пояснив нам рідною мовою». Імператор і патріарх Константинопольський Фотій запропонували знавцям Святого Письма й слов’янської мови братам Костянтину та Мефодієві йти до моравців.
У грамоті князеві Рости­славу, яку принесли брати від святителя Фотія, патріарх писав: «Бог, Який велить кожному народу прийти до пізнання правди й досягти почесті вищого звання, споглянув на твою віру й зусилля. Потроївши це нині в наших літах, Він явив і письмена вашою мовою, яких раніше не було, але тепер віднедавна існують, щоб і ви приєдналися до народів великих, які Бога хвалять своєю рідною мовою». Костянтин на той час уже працював над створенням слов’янської абетки й першим письмовим перекладом Євангелія слов’янською мовою. 863 р., прибувши у Велеград, столицю Великої Моравії, за допомогою учнів Костянтин і Мефодій склали старослов’янську абетку й переклали з грецької на ще загалом тоді єдину слов’янську мову основні богослужбові книги. Абетка, яку створив переважно Костянтин, була, вочевидь, глаголицею. «Зважаючи на все, — пише дослідник ранніх перекладів Біблії Брюс М. Мецгер, — Кирил узяв за основу вигадливе грецьке мінускульне письмо IX ст., можливо, додав трохи латинських і давньоєврейських (або самаритянських) букв, і результатом його творчої діяльності були стилізовані, симетричні букви, що складаються із маленьких чотирикутників, трикутників і кіл з додатковими елементами». Цей самий вчений пише про близькість грецької та слов’янської мов, що полегшило переклад, але все ж спричинило ряд ускладнень при перекладі деяких граматичних форм.
Однак основні труднощі на святих братів та їхніх учнів очікували аж ніяк не при перекладі. Дуже швидко виник конфлікт через введення візантійської церковної традиції, з Літургією мовою слов’ян у землях, які єпископи Пассау й Зальцбурга мали під своїм омофором. «Богословським» аргументом висувалася вище­згадана «тримовна доктрина»: те, що тільки грецька, латинська і давньоєврейська мали право бути мовами Літургії. «Голов­не, — резюмує Брюс М. Мецгер, — полягало не в тому, що використовувати іншу мову при богослужінні вважалося єрессю: неважко зрозуміти, що німецьке священство скоса дивилося на рух, що загрожував вивести слов’ян з-під німецького церковного контролю». Східнофранкський клір звинуватив святих братів не тільки в тому, що вони використовують під час богослужіння «неосвячену» мову, але й у поширенні нововигаданого вчення про Святий Дух. Костянтин вступив із ними в полеміку, доводячи неспроможність і згубність для місіонерства «тримовної єресі».
Костянтин був священиком, а Мефодій — ченцем, вони не мали права висвячувати своїх учнів. Святим братам не вдалося відправити їх на висвячення до Константинополя, де відбувся палацовий переворот. Тож вони вирішили їхати в Рим, щоб висвятити своїх учнів у римського архієрея та в нього ж знайти захист від переслідувань із боку німецького кліру. До того ж 867 р. і сам папа Миколай I викликав Мефодія й Костянтина в Рим на суд, але помер до їхнього прибуття. Новий папа Адріан II богослужіння слов’ян­ською мовою дозволив, особисто висвятив прибулих із ними учнів на священиків, а книги, що їх переклали брати, наказав покласти в римських храмах і звершити Літургію слов’янською мовою у декількох з них. У Римі Костянтин важко занедужав. Прийнявши за 50 днів до своєї кончини схиму з іменем Кирил, він 14 лютого 869 р. помер. Мощі рівноапостольного Кирила папа велів покласти в церкві святого Климента, де вони перебувають досі.
На долю Мефодія випали жорстокі випробування. Адріан II, зглянувшись на прохання слов’янських князів, відправив його (висвятивши на єпископа) до Ростилава, а незабаром звів святого у звання архієпископа слов’янського князівства Паннонії (угорці з’являться тут лише через три десятиліття), де князь Коцел усіляко підтримував святителя.
Папа дозволив богослужіння слов’янською мовою, але Євангеліє й Апостол повинні були читатися спочатку латинською, а потім слов’ян­ською. Тим часом у Великій Моравії за допомогою східнофранкських феодалів нітранський удільний князь Святополк, племінник Ростислава, захопив у полон дядька й видав його на суд короля Людовика Німецького. Святий князь Ростислав був осліплений і того ж 870 р. помер в ув’язненні в одному з баварських монастирів.
За 24 роки правління Святополка кордони Великої Моравії значно розширилися. У церковних же питаннях цей князь виявився недалекоглядним і повністю потрапив під вплив латинського кліру. Він дозволив латинським прелатам судити святого Мефодія. Святителя катували у присутності самого Святополка й усіляко ображали. Єпископ Пассауський ударив святого по обличчю. «Зі смиренномудрієм зносив ці муки архієпископ Мефодій, — писав чеський письменник та історик Владислав Ванчура. — Мовчки слухав він образи й прокляття, не відповідав на лайку й глузування; але на звинувачення в тому, що варварською мовою він опоганює Писання й святі обряди, зумів заперечити й легко довів свою правоту». Всупереч волі папи, судом зальцбурзького архі­єпископа Адальвіна святого Мефодія звинуватили у порушенні ієрархічних прав латинських єпископів на Паннонію й Моравію. Він пробув в ув’язненні в єпископа Пассауського три роки, у найжахливіших умовах, поки новий папа Іоанн VIII не дізнався про це й під страхом відлучення змусив баварський єпископат звільнити Мефодія та повернути його в Моравію. Святий Мефодій, звершуючи Літургію слов’янською мовою, разом з учнями переклав повний текст канонічних книг Святого Письма (крім Маккавейських книг), також Номоканон і Патерик. Не забував святитель про місіонерське служіння. Він охрестив чеського князя Боривоя, його дружину Людмилу і якогось польського князя «у Віслех».
Морально суворий, Мефодій боровся з розбещеністю князя, що посилювало ворожість останнього до святителя. Німецько-латинське духовенство не бажало підкорятися Мефодієві, звинувачувало його у звершенні, всупереч папській забороні, слов’янського богослужіння. У 880 р. новою буллою Святополкові папа Іоанн VIII підтвердив правовірність архієпископа й дозволив слов’янське богослужіння, з тією ж засторогою, що й Адріан II. Однак при цьому на нітранського єпископа був висвячений головний супротивник Мефодія і його справи, Віхінг, вплив якого на князя дедалі зростав.
Після смерті святого Мефодія і того ж 885 р. папи Іоанна VIII слов’янське богослужіння в Моравії зазнає утисків, а потім повністю занедбується, чому сприяли Святополк і папа Стефан V. Частину учнів Мефодія вигнали з країни, інші втікли на південь, ще інших продали у Венеції в рабство, а деяких вбили. Твори й переклади Костянтина та Мефодія знищили. 890 р. папа Стефан VI піддав слов’янські книги й слов’янське богослужіння анафемі, тим самим остаточно заборонивши його.
Справу, розпочату святими Костянтином і Мефодієм, продовжили їхні учні в Болгарії, де поселилися Климент, Наум і Ангелларій. Православний князь Борис-Михаїл підтримував їх. В Охриді виникає новий центр глаголичної слов’янської писемності. Тут і в Преславі, куди за царя Симеона перемістилася столиця Першого Болгарського царства, учні святих братів на чолі із Климентом створюють нову систему письма, що пізніше отримає назву кирилиці — на згадку про людину, яка вперше спробувала створити абетку, придатну для запису слов’ян­ської мови.

Володимир Моїсеєнко

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.