САМОЗРЕЧЕННЯ ЗАРАДИ ЛЮБОВІ БЛАЖЕННИЙ СИМОН ЮР’ЄВЕЦЬКИЙ (ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ — 17 ЛИСТОПАДА ЗА Н. СТ.)

Одного разу, йдучи лісом, жителі с. Єлнать Костромського краю несподівано для себе зустріли людину, зовнішній вигляд якої їх украй здивував. На ній не було нічого окрім сорочки, була вона босою та виснаженою. Селяни повідомили про те, що трапилося, місцевому священику, і той дав притулок безпритульному. Це був блаженний Симон Юр’євецький, Христа заради юродивий.

З юнацьких років він присвятив себе подвигу юродства, пішовши з рідного дому в дрімучі ліси. Взимку і влітку праведник ходив тільки у льняній сорочці й босоніж, ​​так що шкіра його почорніла. Спав юродивий на голій землі. Нерідко Симона били, ображали й піднімали на глум люди, які не розуміли його служіння, та щоразу він терпів усе з лагідністю і не платив злом за зло, але молився за кривдників, а собі постійно докоряв і називав «дурнем» і «неситою гортанню». Симон ходив по домівках єлнатських жителів і допомагав їм у найважчих роботах, але при цьому не брав нічого взамін. Виснажуючи себе постом, блаженний присвячував молитві частину дня і ночі. Проживши у с. Єлнать 15 років, праведник перейшов до м. Юр’євець-Поволзький, щоб продовжити свій подвиг. Улюбленим місцем перебування святого стали церковні паперті, де він проводив час у молитві. Особливо часто він молився перед образом Божої Матері на паперті одного із храмів Богоявленського монастиря. Блаженний отримав від Господа дар передбачення.
Одного разу юродивий зайшов у будинок воєводи, який не був знайомий із блаженним і, бачачи його незвичайну поведінку, не стримав свого гніву, наказавши слугам побити докучливого дивака й кинути його у підвал. Від отриманих ран блаженний уже не одужав. Відчуваючи швидке наближення смерті, Симон запросив до себе священика, сповідався і причастився Святих Христових Таїн. 17 листопада 1584 р. Божий угодник помер. На його поховання зібралося усе місто, яке стало свідком покаянних слів воєводи… Симон був похований на території такого улюб­леного ним за життя Богоявленського монастиря. У 1619 р. над могилою блаженного було побудовано церкву на честь ікони Пресвятої Богородиці «Одигітрія». А 1635 р. ігумен монастиря Діонисій повідомив Московського патріарха Іоасафа про зцілення, що відбуваються при гробі блаженного. Відтоді Церква стала шанувати Юр’євецького чудо­творця як святого. Із благословення святішого Іоасафа було написано ікону блаженного. Службу блаженному Симону було складено 1666 р.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.