РОЗДУМИ ПРО БОЖУ ВЕЛИЧ (До 300-річчя від дня народження М. В. Ломоносова)

За життя Михайла Васильовича Ломоносова сприймали і цінували основним (часто — єдиним) чином як поета, причому поета придворного. Він сумлінно писав оди на сходження на престол імператриць та імператорів, на дні їхніх іменин та народ­жень, на різні пам’ятні дати їхнього життя. Він писав віршовані супроводи до створених ним же святкових феєрверків та ілюмінацій…

«ВіН БУВ ПЕРШИМ НАШИМ УНІВЕРСИТЕТОМ»

Значну частину Ломоносовського архіву було загублено, опубліковані труди довгий час залишалися розрізненими та забутими. Багато зроблених Ломоносовим наукових відкриттів, висловлених ним думок та теорій було заново зроблено і висловлено через десятиліття, а то і століття. І тільки вірші — оди, сатири, переклади — продовжували залишатися на виду.

Саме наступникам Ломоносова в поетичній творчості ми зобов’язані найвідомішим судженням про всю його діяльність. О. М. Радищев, відмовляючи Ломоносову-вченому в оригінальності та значущості його робіт, критикував Ломоносова-поета за оди правителям, відсутність чутливості, пусте багатослів’я. О. С. Пушкін, визнаючи свою неспроможність у наукових питаннях, нерідко переходив від обережної критики поетичної спадщини Ломоносова до шанобливого захоплення значущістю всієї його особистості та діяльності для Росії («Він… сам був першим нашим університетом»). Перший великий твір молодого Ломоносова — «Оду на взяття Хотина» — В. Г. Бєлінський вважав початком усієї нової російської поезії («Ломоносов був Петром Великим нашої літератури»). Переклади Ломоносова з античних поетів (передусім — Анакреона та Горація) задали тон і манеру багатьом подальшим художнім перекладам. А Ломоносовські переклади російською мовою псалмів довгі десятиліття визнавалися найкращими та найулюбленішими в народі.
«нАУКИ ЮНОШЕЙ ПИТАЮТ…»

Для самого Михайла Васильовича Ломоносова, при всіх його лаврах першого поета Росії, вірші не були надто важливою справою. Втім, незадовго до смерті, перераховуючи свої головні досягнення, він також не згадує ні трудів з історії, ні першої і нормотворчої «Російської граматики», ні фундаментальної «Риторики», ні відродження мистецтва мозаїки, ні заснування та становлення Московського університету. Головні його прагнення належали природничо-науковим дослідженням, а справою життя залишалися фізика (праці про сутність тепла, про газоподібний стан тіл) і хімія (по суті, він засновник фізичної хімії). Крім того, він цікавився метеорологією (зокрема, грозами, навіть намагався досліджувати верхні шари атмосфери), геологією (шари землі), астрономією (на основі спостережень зробив висновок про існування атмосфери на Венері), вивчав силу тяжіння за допомогою маятників, писав про природу крижаних гір та можливості північного морського шляху тощо.

Заради справедливості слід зазначити, що у шкільні та студентські роки, нарівні зі зростаючим інтересом до природничих та точних наук, Ломоносов вивчав віршування, літературу, мови, основи філософії, читав усі доступні церковні та світські книги, в Москві та Києві мав можливість ознайомитися з багатьма древніми рукописами, у тому числі — літописами. Все це стало міцним фундаментом, що дозволив Михайлу Васильовичу відстоювати власні погляди в питаннях історії, словесності, педагогіки і навіть соціального устрою держави — «для слави, для користі вітчизни».

Любов до батьківщини і прагнення до її процвітання об’єднували всі різноманітні інтереси Михайла Васильовича. Це чітко прочитується навіть у його віршах. І передусім — у тих самих одах імператорам, за які його недолюблювали нащадки. У більшості з них за барвистим вступом йде завуальований виклад поглядів автора про устрій Росії під управлінням ідеального монарха-просвітителя. Окремі строфи звучать справжнім повчанням та настановою до досягнення такого ідеалу. Саме в одах міститься багато знаменитих рядків Ломоносова, зокрема: «Науки юношей питают, Отраду старым подают, В счастливой жизни украшают, В несчастный случай берегут…».

Любов до науки прочитується в усьому літературному доробку вченого — від невеликих жартів до писаних на замовлення трагедій, від особистого листування до офіційних звернень. Власне, переважна більшість віршів писалася саме з прикладною метою. Так, «Ода на взяття Хотина» спочатку була додатком до листа Ломоносова з Німеччини в Російську Академію Наук, ілюструючи роздуми про можливості російської мови та нового для російської літератури типу віршування. Багато перекладів створювалися як приклади для підручника риторики. Сатири писалися як полемічна публіцистика, з метою висміяти ворогів освіти, незважаючи на їхній статус, становище при дворі і навіть сан. Вірші, просто кажучи, були для Ломоносова найбільш доступною і дохідливою формою популярного викладу своїх думок, у тому числі — наукових («Лист про корисність скла» та інші).

«ПРАВДА И ВЕРА — СУТЬ ДВЕ СЕСТРЫ»

Колосальний за обсягом інтерес до всіх галузей застосування людського розуму не полишав Михайла Васильовича впродовж усього життя. Світ ніколи не переставав дивувати його. І він ніколи не забував, що вся ця повна загадок пишнота — творіння рук Божих. Наукові роздуми в поєднанні з благоговінням перед величчю Творця народжували унікальні за широтою думки і поетичністю рядки: про космос — «Открылась бездна, звезд полна; Звездам числа нет, бездне — дна», про сонце — «Горящий вечно Океан» (здогад Ломоносова про природу Сонця був настільки новаторським на ті часи, що його просто не помітили); — обидва уривки з віршів під назвою «Роздуми про Божу Велич принагідно до великого північного сяйва», відповідно, «Вечірній» та «Ранішній». Перший закінчується запитанням «Скажите ж, коль велик Творец?», другий — проханням «Творец! покрытому мне тьмою Простри премудрости лучи…».

Будучи усім своїм єством ученим, вважаючи будь-який найпростіший досвід важливішим за абстрактну уяву, висуваючи теорії, що здавалися на той час ледь не богохульством, Ломоносов вважав віру такою ж необхідністю для будь-якої людини, як наука і освіта. «Правда (так у Ломоносова звучить синонім до слова «наука») та віра — дві сестри рідні, дочки одного Всевишнього батька, ніколи між собою суперечити не можуть…», і ще: «Творець дав роду людському дві книги. В одній показав Свою велич, в іншій — Свою волю. Перша — видимий цей світ, Ним створений, щоб людина, споглядаючи велич, красу та злагодженість його будови, визнала Божественну всемогутність, у міру дарованого розуміння. Друга книга — Святе Письмо. У ній показано благоговіння Творця до нашого спасіння… Невірно міркує математик, якщо хоче циркулем виміряти Божу волю, але не правий і богослов, якщо думає, що за Псалтирем можна навчитися астрономії або хімії».

Містичне переживання та матеріальний досвід довгий час вважалися протиріччям. Як довго і яким шляхом сам Ломоносов виношував думку про рівну необхідність віри та науки — сказати складно. Свідчення ж роздумів на цю тему можна знайти у вільному перекладі (по суті — власному переосмисленні) Михайлом Ломоносовим віршів римського поета Клавдіана:

Я долго размышлял и долго был в сомненье,
Что есть ли на землю от высоты смотренье;
Или по слепоте без ряду всё течет,
И промыслу с небес во всей вселенной нет.
Однако, посмотрев светил небесных стройность,
Земли, морей и рек доброту и пристойность,
Премену дней, ночей, явления луны,
Признал, что Божеской мы силой созданы.
Катерина Усачова

Я взор свой поднимаю к небесам,
Начало дня встречаю на коленях:
Благослови меня, Господь, Ты сам
В моих делах, в моём дневном хожденье.
Благослови труды моей души
И ко всему её прикосновенье.
Труды ума и рук благослови,
Пошли Святого Духа вдохновенье.
Дай всё мне делать, словно для Тебя,
С открытым сердцем и любви сияньем,
И пусть, как тень Апостола Петра,
Целебным будет на людей влиянье.
Дай доброхотно всё передавать,
Что от Тебя, Господь мой, получаю,
И помоги нетленные слова
В пути не подменять тщетой случайной.
Дай Имя светлое Твоё святить
И волю правую творить повсюду.
За всё, за всё Тебя благодарить:
За то, что было в жизни, есть и будет.
Я взор свой поднимаю к небесам,
Начало дня встречаю на коленях:
Благослови меня, Господь, Ты Сам
В моих делах, в моём дневном хожденье.
М. В. Ломоносов

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.