«РИЗИКОВАНА» СПРАВА ВИХОВАННЯ: ІТАЛІЙСЬКИЙ ДОСВІД

Франко Нембріні, директор школи Ла Трачча (Бергамо, Італія), батько чотирьох синів, відвідавши нещодавно московський культурний центр «Покровські ворота», поділився оригінальним християнським поглядом на виховання.
«ПОКАЖІТЬ, ЩО БУВ СЕНС ПРИХОДИТИ У ЦЕЙ СВІТ»
В основі підходу Нембріні до виховання лежить його власний досвід. Життя переконало Франко, що проблеми виховання — не в дітях, а в дорослих. Він вважає, що дітям потрібно одне — бачити дорослого, який переживає «позитивний досвід буття».
«Людина, на відміну від тварин, дає своїм нащадкам не лише життя у фізичному сенсі, — пояснює Франко, — а й сенс життя, а саме — відчуття його величі та благості». Гострота проблеми виховання особливо відчувається сьогодні. Але неправильно бачити проблему в новому поколінні: наші діти прийшли у цей світ так само, як і ми, як наші батьки. Бог теж дає їм життя: у них є серце, є бажання все осягнути; їх приваблюють речі, реальність — вони бажають пізнати її, любити її, хочуть пізнати, що життя — це благо. Дивлячись навколо, вони бажають знайти того, хто покаже, що життя — «позитивне». Уже в материнській утробі дитина передчуває це.
«Поступово ми починаємо думати, що виховання — це слова, що ми повинні переконати дитину в своїх ідеях або правильності своїх правил, — нарікає Нембріні. — Насправді, дитина просить одного: “Дорога мамо, дорогий тату! Покажіть, що був сенс приходити у цей світ”».
Виховання як передача нашого досвіду щастя
Діти з народження прекрасно виконують свій обов’язок. Він полягає в тому, щоб дивитися. А що вони бачать? Яких дорослих?
Рано чи пізно будь-яка дитина запитує: «Тату, чому я повинен робити те, що ти кажеш, чому я повинен бути добрим, чесним?». Відповіддю може бути тільки свідчення нашого власного щастя.
«БАТЬКО ЗАЙМАВСЯ СВОЄЮ СВЯТІСТЮ, А НЕ МОЄЮ»
Франко Нембріні народився у дуже простій сім’ї. Мати — селянка, батько — робітник, а сам він — четвертий з десяти дітей.
«Можна сказати, що моєму батькові “не пощастило”: людина, хвора на склероз, із десятьма дітьми. Він був з тих, хто вимовляє три слова за тиждень, — сміється Нембріні. — Але я пам’ятаю, що, коли був дитиною, мріяв бути таким, як мій батько. Одного разу, будучи дорослим, я при переїзді знайшов зошит, у якому років у 12 збирався написати чи то вірш, чи то молитву… Я написав тільки першу фразу: “Господи, дай мені бути таким, як мій батько”. Чому хлопчик у 12 років хоче бути таким, як батько? Я думаю, це тому, що мій батько знав речі, які знати важливо: про життя, про смерть, про істину і про неправду. І завдяки цьому я міг довіряти життю.
Я буду завжди вдячний батькові за те, що він займався своєю святістю, а не моєю, — підсумовує педагог. — Він жив настільки істинно, що ми, його діти, могли це побачити».
«ТИ НЕ ПОВИНЕН СТАТИ КРАЩЕ, ЩОБ Я МІГ ТЕБЕ ЛЮБИТИ»
«Я думаю, що ми дійсно любимо наших дітей, але ми помиляємося в тому, як їх любити. Ми стверджуємо: “Я тебе люблю”, це для нас само собою зрозуміло. Та потім, у повсякденному житті, ми немов би додаємо: “Так, я тебе люблю, але…”. Отримай хоча б четвірку з фізики, мий хоч іноді посуд тощо.
Неправильно не те, що ми вимагаємо від дітей чогось, а те, що у нас ростуть діти, які вважають, що вони завжди чимось “не підходять”», — пояснює Нембріні. Звідси — проблеми молоді нашого часу: страх перед життям, труднощі у відносинах з реальністю, невпевненість у прийнятті рішень.
«Один молодий чоловік, — розповідає Франко, — схильний до панічних атак, якось сказав мені: “Наше покоління має потребу тільки в одному — в місці, де ніхто не відчував би відрази до того, якими ми є”. Він вибрав такі слова, а я б сказав — “у милосерді”, “у прощенні”. Хоча б батьки повинні мати таке відчуття: “Я віддав би життя за тебе просто зараз, за ​​такого, який ти є. Ти не повинен стати краще, щоб я міг тебе любити”. Думаю, це і є християнство. Тільки в таких умовах діти знаходять у собі сили, щоб змінюватися».
Марія Сидорова, pravmir.ru

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.