РІВНИЙ АНГЕЛАМ. Преподобний Савва Вишерський, чудотворець (день пам’яті — 14 жовтня за н. ст.)

Якось в обитель преподобного Савви Вишерського під виглядом мандрівників прийшли розбійники. Передбачивши їхній намір, старець запропонував їм допомогти перенести лежаче дерево. Однак розбійники не змогли виконати його прохання, хоча взялися за тонкий кінець дерева, тоді як Савва з легкістю впорався із цим завданням. Відчувши сором і переляк, непрохані гості пішли ні з чим…

Преподобний Савва був родом із м. Кашина (Тверське князівство) і походив з боярського роду. З юних літ він вирізнявся доброчесним життям, наслідував чернечі подвиги і, зрештою, прийняв постриг в одному із тверських монастирів. Братія обителі, бачачи його досконале смирення і незлобивість, вважала його рівним Ангелам, а коли прийшов час обрати нового ігумена, одноголосно обрала Савву. Але, уникаючи суєтної слави, подвижник залишив монастир, жив у повній самоті, а потім вирушив на Афон. Повернувшись у рідні краї під виглядом простого мандрівника, святий прийшов на р. Вишера, де поставив хрест, спорудив невеликий курінь і розпочав подвижницьке життя. Під час молитви його помітив перехожий, який підійшов до нього і був вражений побаченим: усе обличчя праведника було обліплене комарами, при цьому сам преподобний не відчував цього, заглибившись у спілкування з Богом. Слух про подвижника швидко поширився в окрузі, й Савві знову довелося шукати нове усамітнене місце. Дізнавшись про чесноти праведника, Новгородський архієпископ Іоанн вирішив особисто познайомитись із преподобним. Повне смирення та некористолюбство Савви настільки вразили архіпастиря, що владика вирішив покровительствувати йому. Через де­який час праведник переніс започатковану обитель до р. Вишера, побудував там храм на честь Вознесіння Господнього, а також облаштував собі стовп. П’ять днів Савва молився на стовпі, а в суботу сходив до братії, причащався Святих Христових Таїн. Наступного дня молився на недільній службі, розділяв із ченцями трапезу і знову піднімався на стовп до наступної суботи.
Останні роки життя подвижник багато часу приділяв мирянам, які приходили до нього по допомогу і за духовною порадою. Перед кончиною святий захворів і, перш ніж відійти до Господа, зібрав братію та звернувся до неї з душекорисними настановами, особливо про те, щоб вони твердо й незмінно перебували в Православ’ї та дотримувалися чернечих обіт­ниць, найбільше ж процвітали у смиренні. «Ви бачили, у чому я подвизався, те й самі робіть», — сказав насамкінець старець. Після цього, доручивши монастир піклуванню Новгородського архієпископа, причастився Святих Христових Таїн і мирно спочив 14 жовтня 1460 р.
Одного разу в обителі преподобного Савви сталася сильна пожежа. Вогонь не пощадив храму, келій ченців і стовпа праведника, проте каплиця, що стояла над гробом святого старця, залишилася ціла. Іншого разу Савва явився ігумену Саввинської обителі Геласію, який, сильно страждаючи від отруєння, отримав від преподобного повне зцілення. Геласій поспішив повідомити про це Новгородського архі­єпископа Іону, який благословив написати ікону святого, скласти йому службу і житіє. У 1549 р. преподобний Сава був причислений до лику святих.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.