РЕВНИТЕЛЬ ЧИСТОТИ. Блаженний Василій, Московський чудотворець (день пам’яті — 15 серпня за н. ст.)

Блаженний Василій був простого походження. Святий народився у грудні 1468 р. на паперті підмосковного (в Єлохові) храму на честь Володимирської ікони Божої Матері. Коли він підріс, батьки віддали його навчатися шевського ремесла. Вже в цей час праведник виявив свій дар прозорливості. Якось до майстерні зайшов купець, який торгував хлібом, і замовив собі чоботи, та такі, щоб за рік не зносити. Просльозившись, блаженний відповів: «Зшиємо тобі такі, що й не зносиш їх».
Задоволений купець пішов, а Василій пояснив своєму вчителеві, що торговець невдовзі помре. Через кілька днів пророцтво збулося.

Коли праведникові виповнилося 16, він прийшов у Москву, взявши на себе подвиг юродства. За свідченням сучасників, блаженний цілий рік ходив без одягу, ночував просто неба, постійно дотримувався посту. Дивними були і його вчинки. Перекинувши на ринку жбан квасу або, приміром, прилавок із калачами, він отримував побої від торговців, за що дякував Богові. Скоро, однак, з’ясовувалося, що квас був непридатний для вживання, а калачі погано спечені. З часом у блаженному стали бачити чоловіка Божого, викривача неправди й ревнителя чистоти. Одного разу до нього звернувся за порадою купець, який тричі намагався збудувати кам’яну церкву на Покровці й щоразу в ній обвалювалося склепіння. Праведник відправив його у Київ до убогого Іоанна. Купець знайшов старця у бідній хаті, коли той гойдав порожню люльку. На запитання навіщо він це робить, Іоанн відповів: «Колисаю рідну матінку, сплачую неоплатний борг за народження та виховання». Тоді купець згадав про вигнану ним з дому матір і, повернувшись до Москви, оселив її у себе, після чого зміг добудувати храм.
Будучи проповідником милосердя, блаженний допомагав тим, хто соромився просити милостиню, а тим часом бідував більше за інших. Один іноземний купець, який залишився без нічого, не їв три дні, але не міг у цьому зізнатися, оскільки носив дорогий одяг. Василій обдарував його багатими царськими подарунками, що дісталися йому від правителя. Проте святий був викривачем тих, хто творив милостиню з корисливим наміром. А одного разу праведник побачив біса в образі жебрака. Він сидів біля Пречистенських воріт і тим, хто подавав милостиню, тут же надавав допомогу в справах. Викривши лукавого, Василій прогнав його.
Московського юродивого можна було зустріти у найрізноманітніших куточках столиці. Корчми і трактири не були тут винятком. Проходячи повз будинки, де до нестями веселилися і пиячили, він зі сльозами обіймав кути житла й цілував їх. Відповідаючи на запитання здивованих перехожих, Василій казав: «Ангели у скорботі стоять біля будинку і журяться через гріхи людські, а я зі сльозами благав їх молити Господа про навернення грішників». Він передбачив велику пожежу Москви 1547 р. і молитвою загасив пожежу в Новгороді; дорікнув цареві Івану Грозному за те, що той за богослужінням був зайнятий думками про будівництво палацу.
Блаженний Василій спочив 15 серпня 1557 р. Відспівування праведника очолив Московський митрополит Макарій із собором духовенства. Вже через 30 років Василія причислили до лику святих. Його шанування було настільки великим, що Покровський собор, поряд з яким був похований Христа заради юродивий, отримав другу назву — собор Василія Блаженного.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.