РАДІСНО ВКЛОНИТИСЯ СВЯТИМ МІСЦЯМ

19–26 квітня відбувся прес-тур на Святу Землю, організований Міністерством туризму Ізраїлю за підтримки авіакомпанії «Ель Аль» (EL AL) та за сприяння Паломницького центру при Відділі зовнішніх церковних зв’язків Української Православної Церкви. У поїздці взяли участь директор Паломницького центру УПЦ Володимир Теліженко та представники православних засобів масової інформації України.

У супроводі гіда Ігоря Трибельського журналісти відвідали відомі місця християнського паломництва на Святу Землю (Віфлеєм, Галілею, Єрусалим) і деякі туристичні центри Ізраїлю (наприклад, Акко, де збереглося середньовічне місто хрестоносців); побували в ряді музеїв, парків і заповідників; мали зустрічі з ієрархом Єрусалимської Православної Церкви митрополитом Капітольядським Ісихієм та представниками мерії Єрусалима (інтерв’ю з ними опубліковані на порталі «Православіє в Україні»).
Пропонуємо до вашої уваги нотатки кореспондента «Церковної православної газети» про поїздку, що відбулася.
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ
Знайти серед православних християн людину, яка не прагнула б побувати у паломництві на Святій Землі, мабуть, важко. Не можна, звичайно, виключати, що існують окремі затворники, яким близька позиція святителя Григорія Ніського: «<…> зміна місця не наближає нас до Бога. Але де б ти не був, Господь прийде до тебе, якщо обитель душі твоєї виявиться такою, щоб Господь міг вселитися в тебе і ходити (див.: Лев. 26: 12). А якщо внутрішня твоя людина спов­нена лукавих помислів, то хоч на горі Оливній, хоч над пам’ятником Воскресіння, ти далекий від прийняття Христа у себе». З іншого боку, не можна виключати й того, що словами святого Григорія втішаються ті, хто, з тих чи інших причин, не має поки можливості побувати на Святій Землі. А щойно така можливість виникає, душа, задовго до очікуваної поїздки, прагне до тих місць, які пов’язані із земним життям Спасителя, Його Пресвятої Матері та святих апостолів. Прагне, як олень до потоку води  (Пс. 41: 2). І, до речі, слід зауважити, що сам Григорій Ніський, відвідавши Святу Землю, сповнився найбільшої радості від того, що бачив «спасительні сліди перебування тут Бога, Який оживотворив нас», а вищезгадані застереження, як вважають, адресував не всім християнам, а ченцям, які обрали суворе життя.
Утім, застереження про внут­рішню людину, сповнену лукавих помислів, актуальне не тільки для ченців. І в цьому сенсі примітними були церковно-календарні рамки нашої поїздки. Незадовго до нашого від’їзду (точніше, відльоту), на утрені четверга 5-ї седмиці Великого посту, в православних храмах читалося житіє преподобної Марії Єгипетської. Її шлях до покаяння починався із подорожі з Олександрії до Єрусалима, із подорожі з Єгипту (який, як відомо, нерідко служить образом гріха) на Святу Землю, де, в церковному притворі, її серця торкнулася правда Божа. Пам’ять преподоб­ної Марії припадала і на найближчу неділю, коли ми були вже на Святій Землі. У читаних напередодні на вечірні стихирах на «Господи, воззвах» є такі слова: «Местом поклонившися радостно святым, добродетели напутное спасительнейшее, оттуду прияла еси, и зело потекла еси доброе шествие…». Чим не пам’ятка для паломника? Повернулися ж ми з нашої подорожі напередодні Лазаревої суботи, Вербної неділі і Страсної седмиці, у п’ятницю седмиці ваїй. Тобто на самому «виході» з Великого посту, адже саме цього дня на вечірні співається: «Душеполезную совершивше Четыре­десят­ницу…».
Звичайно, що поїздку українських журналістів на Святу Землю навряд чи можна назвати паломництвом у звичайному розумінні. Прес-тур є прес-тур. І світських, туристичних, вражень було чи не більше, ніж власне паломницьких. І максимально комфортабельні (за журналістськими поняттями) готельні «келії», і мікроавтобус із кондиціонером ніяк не асоціювалися з паломницьким подвигом. Але можливість «радісно вклонитися» святим місцям у нас була. А вже як хто прийняв «напуття чесноти» — питання окреме й обговоренню в газеті не підлягає…
ІОППІЯ
Одна тільки програма нашого прес-туру Святою Землею становила дві сторінки дрібним шрифтом. У зв’язку із цим спроба розповісти на сторінках газети про всі місця, відвідані у рамках поїздки, вилилася б або в занадто «пунктирну» розповідь, або у оповідь, що добряче затяглася. А тому обмежимося згадуванням лише окремих пунктів нашого маршруту.
Першим із них було древнє портове місто Яффа (Іоппія). Звідси, у VIII ст. до Різдва Христового, відпливав у Фарсис пророк Іона, безуспішно намагаючись ухилитися від веління Божого проповідувати ніневітянам покаяння (див.: Іон. 1: 1–3). Тут, у Іоппії, святий апостол Петро гостював у Симона шкіряника (див.: Діян. 10: 5–6). Тут він воскресив Тавіфу, що стало відомим по всій Іоппії, і багато хто увірував в Господа (Діян. 9: 42). Тут святому Петру було видіння, під час якого Бог відкрив апостолу, щоби він жодного чоловіка не вважав негідним або нечистим (Діян. 10: 28). Географічне нагадування про пророка, триденне перебування якого у череві кита було прообразом триденного перебування Сина Чоловічеського у серці землі (див.: Мф. 12: 39–41), зважаючи на наближення Страсної седмиці було більш ніж доречним. Як і нагадування у перший же день перебування в Ізраїлі про видіння, після якого святий Петро пізнав, що Бог не дивиться на особу, але в усякому народі той, хто боїться Його і робить по правді, угодний Йому (Діян. 10: 34–35).
Першим православним храмом, який ми відвідали під час нашого прес-туру Святою Землею (відвідали дещо несподівано, під час прогулянки Яффським кварталом художників), став грецький монастирський храм (Єрусалимського Патріархату) в ім’я Архангела Михаїла. Небесний покровитель Києва і тут не залишав нас…
КЕСАРІЯ
На другий день поїздки ми відвідали Національний парк Кесарія. Свого часу Ірод Великий побудував на цій землі, на березі Середземного моря, велике місто й назвав його Кесарією на честь римського імператора Октавіана Августа (одним з імен якого було ім’я «Цезар»). Розповідь про досягнення Ірода як будівельника вражає. Але залишки його палацу нагадують про те, як «минає земна слава», а євангельська оповідь про вбивство Іродом Віфлеємських немовлят — про те, на яке велике зло може бути звернена могутність земної влади.

Утім, Кесарія нагадує не тільки про Ірода. Тут прийняв Хрещення сотник Корнилій — муж побожний і богобоязливий, перший язичник, який звернувся до Христа (див.: Діян. 10). У Кесарії утримувався під вартою і постав на суд Феста святий апостол Павел (див.: Діян. 25: 1–12).

Того ж дня ми відвідали древнє місто Акко, яке також згадується в Діяннях святих апостолів, під назвою Птолемаіда (див.: Діян. 21: 7). У XIII ст. тут була столиця хрестоносців на Святій Землі. У наш час Старе Акко — справжня знахідка для тих туристів, які в дитинстві зачитувалися романами про лицарів…
ФАВОР

Третього дня нашої подорожі, що припав на неділю, ми побували на горі Фавор — тій горі, на якій, згідно з переданням Церкви, Господь Іісус Христос преобразився перед Своїми учнями. Преобразився, Божества Свого «малу зарю обнажив» (як співається у святковій стихирі на утрені). Побувавши, хоч і нетривалий час, у розташованому на Фаворі православному монастирі, ми, слідом за очевидцем Преображення апостолом Петром, могли б сказати: добре нам тут бути (Мк. 9: 5; Лк. 9: 33). Але попереду нас чекали інші святі місця — Назарет і Кана Галілейська.

Михайло Мазурін
Закінчення у наступному номері

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.