ПСКОВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ ЛІТОПИС

Ця обитель розташована за 52 кілометри від старовинного міста Пскова. Вона ніколи не закривалася, зберігши тим самим дорогоцінну спадкоємність чернечої традиції.

МОНАСТИР-ФОРТЕЦЯ
Псково-Печерський монастир зворушує своєю красою і тишею. Пишність храмів, золоті хрести на банях, багато квітів та зелені — все тішить око і створює особливу задушевну атмосферу.
Заснування обителі пов’язане зі святими печерами, що збереглися в первісному вигляді до наших днів. Щоправда, у них не так просто зайти, як у Ближні чи Дальні печери Києво-Печерської Лаври, — для цього треба мати благословення намісника. Там від входу йдуть сім досить широких вулиць. Зі свічками в руках ми пройшли деякими з них.
Відчувається підвищена вологість, температура повітря тут увесь рік незмінна: близько +5°С. Запахів тління немає, біля могил шанованих старців линуть пахощі квітів. Повітря чисте і свіже, хоча в печерах наразі поховано понад 14 тисяч людей: ченців, благодійників обителі, воїнів… Їхні імена викарбувані на керамідах — осо­бливих надгробних плитах, що встановлені у стінах.
Екскурсовод розповів нам історію виникнення печер. У ХІV ст. на місці монастиря стояв густий, непрохідний ліс, у якому мешкало багато диких звірів. Якось ізборські мисливці, батько і син Селиші, почули в глибині яру надзвичайно гарний спів і відчули пахощі «як від безлічі фіміаму». Незабаром місцеві селяни купили ці землі й поділили між собою. За жеребом ділянка землі з глибоким яром дісталася Івану Дементьєву, який започаткував село Пачківку, що стоїть і досі поряд із монастирем.
Якось, коли він рубав ліс, одне велике дерево, падаючи, повалило за собою ще кілька дерев, під корінням яких виявився вхід до печери, а над ним напис: «Богом зданныя пещеры», тобто побудовані, створені Богом.
Із давнього місцевого передання відомо, що жили в цьому місці вихідці з Києво-Печерської обителі, які тікали у псковські землі через численні набіги кримських татар. Ці подвижники залишилися невідомі, літописна історія зберегла лише ім’я першого ченця — преподобного Марка.
Під землею ченці спорудили храм. Зі збільшенням кількості братії монастир стали облаштовувати на поверхні.
Загальновизнаною історичною датою заснування Псково-Печерського монастиря вважається 1473 р., коли була освячена Успенська церква, викопана в піщаному пагорбі біля струмка Кам’янця преподобним Іоною.
Михайлівський собор
і будинок намісника
На території монастиря паломники пройшли дорогою під назвою «Кривавий шлях». Її історія переносить нас у ХVІ ст., у царювання Івана Грозного, коли ігуменом обителі був преподобний Корнилій. Саме з ним пов’язують розквіт монастиря. Ігумен збудував навколо обителі кам’яну огорожу з дев’ятьма баштами, тим самим перетворивши її на фортецю на північно-західних межах Росії: монастир часто потерпав від нападів іноземних завойовників.
У 1570 р. цар приїхав у монастир. Здалеку, побачивши могутні фортечні стіни, він утвердився в думці, нібито преподобний хоче відокремитися від Російської держави. Тим часом ігумен Корнилій з братією, під церковний дзвін, вийшли назустріч правителю.
Іван Грозний у гніві відсік ігуменові голову — і відразу ж, бачачи невинну жертву, розкаявся. Він узяв на руки тіло преподобного і вніс його в обитель. А цю дорогу досі називають «Кривавим шляхом».
ДІМ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
Саме так називали Псково-Печерський монастир від дня його заснування. Пов’язано це з перебуванням у ньому чудотворних ікон Божої Матері «Успіння» і «Розчулення».
У 1581 р. Стефан Баторій із численним військом почав облогу Пскова, що закінчилася повним провалом завдяки заступництву Пресвятої Богородиці. Тоді в це місто хресним ходом принес­ли чудотворні ікони з монастиря. Цей факт і послужив прославленню Печерських ікон. Ворог за п’ять місяців облоги 30 разів штурмував Псковський кремль, але міста так і не взяв. Намагалися загони Баторія захопити й саму Псково-Печерську обитель, але і тут зазнали поразки.
На пам’ять про цю подію щороку, в 7-му Неділю після Пасхи, чудо­творну ікону «Розчулення» носили хресним ходом із Псково-Печерського монастиря у Псков.
Багатьох прочан приваблювали звістки про чудесні зцілення, що відбуваються після молитов біля чудотворних ікон (усе це записувалося в літописі). Колись «убоге місце» поповнювалося широкими угіддями й вотчинами, ікони прикрашалися коштовностями.
Пожертвування витрачалися не тільки на потреби обителі. Монастирські видаткові книги зберегли відомості про матеріальну допомогу, яку обитель постійно надавала біженцям у часи воєн.
Крім того, за рахунок монастирської скарбниці відновлювалися зруйновані загарбниками житла в навколишніх селищах. Коли наставало перемир’я, монастир викуповував у ворога військовополонених.
ХРАМИ І СВЯТИНІ
У 1812 р. Псков і Печори опинилися під загрозою захоплення наполеонівськими військами. І знову псковичі звернулися з гарячою молитвою до Божої Матері. Після хресного ходу сталося чудо: ворог не тільки не підійшов ні до Печор, ні до Пскова, але й був вигнаний з Полоцька.
На згадку про цю подію було зведено величний Михайлівський собор. Там, в особливому ковчезі, зберігається десниця (права рука) святої мучениці Татіани, передана в обитель у 1977 р.
До 1940 р. монастир був на території Естонії, і це врятувало його від розорення. Під час Великої Вітчизняної війни, коли радянські війська наближалися до Печор, монастирську ризницю вивезли німці — начебто рятуючи церковні цінності від більшовицьких варварів. У 1973 р. ці скарби повернулися в обитель.
ПОДВИЖНИКИ ПСКОВО-ПЕЧЕРСЬКІ
У всі часи існування обителі в ній не згасав вогонь старчого служіння. Ті, хто приходив за духовною настановою і розрадою, знаходили їх у бесідах із великими старцями, сповненими духовної сили й мудрості.
Ось імена деяких з них: ієросхимонах Лазар-затворник (кінець XVIII — початок XIX ст.), схиархімандрити Агапій і Пимен.
Широку популярність здобув архімандрит Іоанн (Крестьянкін) (1910–2006), духовні настанови якого увійшли до скарбниці церковного передання.
У Псково-Печерській обителі починав свій духовний шлях нинішній Патріарх Московський і всієї Русі Кирил.
Нині тут несуть свій подвиг 100 ченців, обитель продовжує упоряджуватися, зберігаючи давні традиції.
СЛОВЕНСЬКІ ДЖЕРЕЛА
Неподалік від Пскова розташоване старовинне місто Ізборськ, яке стоїть на Словенських джерелах, відомих із XIV ст. Вони здавна вважаються цілющими і приваблюють багато людей.
Паломники спостерігали, як вода б’є з-під землі 12 потужними потоками, зливаючись у «Річку життя». Нікому з нас раніше не доводилося бачити щось подібне.
Щомиті виливається до чотирьох літрів крижаної, кришталево чистої води. Вона проходить через вапняк і шари глин, фільтрується, очищається, але в ній залишається багато мінеральних солей і кальцію.
Здавна існує думка, що кожне джерело має особливу, властиву лише йому цілющу силу. Щороку, в п’ятницю Світлої седмиці, у святкування іконі Божої Матері «Живоносне Джерело», Словенські джерела освячуються єпископом Псковським і Великолуцьким.

Тамара Зозуленко
ЧУДОТВОРНІ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ «УСПІННЯ» І «РОЗЧУЛЕННЯ»
Ці ікони також іменуються Псково-Печерськими.
У головному приділі Успенського собору зберігаються два шановані списки з чудотворної Псково-Печерської ікони Божої Матері «Розчулення», яка, як і образ Успіння Пресвятої Богородиці, явила багато чудес.
Ікону «Розчулення» було написано ієромонахом Арсенієм з Володимирського образа Божої Матері. У Печерську обитель вона принесена за часів ігуменства преподобного Корнилія.
За царя Федора Івановича образ був прикрашений перлами й коштовним камінням — на пам’ять про чудове визволення м. Пскова від облоги військ польського короля Стефана Баторія.
1521 р. у монастир двома псковським купцями була принесена нова ікона «Успіння», названа «Умиління», яка уславилася великими чудесами у Пскові та Новгороді.
За кілька днів до польської навали благочестивий старець Дорофей сидів у сінях своєї келії і плакав про майбутнє лихо, що чекало на місто. І тут він побачив у вигляді стовпа незвичайне світло, що йде від Печерської обителі до Пскова, і в цьому світлі — Пречисту Богородицю в оточенні преподобних Антонія Києво-Печерського та Корнилія, ігумена Псково-Печерської обителі. Богородиця стала на міській стіні. Перед Нею благоговійно постали святі угодники Псковські. Пресвята Богородиця, споглядаючи із гнівом на місто, сказала: «О, беззаконні люди! Гріхами своїми ви розгнівали Сина і Бога Мого, і ось тепер прийшла на вас біда велика!». Тоді святі стали зі слізьми молитися Їй про помилування псковитян. 
І Пресвята Богородиця, звертаючись до Дорофея, сказала: «Піди швидше до воєвод, Печерського ігумена й до народу в соборі Святої Трійці і скажи, щоб усі вони старанніше, зі сльозами, молилися Богу про свої гріхи, щоб принесли Печерський образ і корогви на стіну міста, туди, де Я тепер стою, і звідси стріляли б із гармат по королівських шатрах. Сама Я молитимуся Сину Своєму і Богу про відпущення їхніх гріхів і про небесну допомогу». Коли старець Дорофей сповістив про своє видіння, то зробили так, як наказала Діва Марія. Ворог почав приступ, навіть пробив міську стіну, але був відбитий…
ДЕСНИЦЯ ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ ТАТІАНИ
Про історію отримання монастирем цієї святині розповів в одному зі своїх листів архімандрит Іоанн (Крестьянкін):
«1977 року, 30 січня, недільного дня, у Псково-Печерську обитель прибула святиня — правиця святої мучениці Татіани. Її передав монастирю ієромонах Володимир (Москвітін) — брат архімандрита Афанасія (Москвітіна), в якого ці мощі зберігалися раніше. Отець Афанасій служив у селі Спаському Клинського району Московської області 22 роки, аж до дня кончини. 
Йому свою святиню передало благочестиве подружжя іменитого роду, його духовні чада, згодом обоє прийняли від отця Афанасія чернечий постриг. Ті ж свого часу викупили святі мощі за золоту валюту при руйнуванні Царськосільського палацу, де вони зберігалися. Через жорстокість минулих років святиня зберігалася потай, як у подружжя, так і в отця Афанасія, але завжди з належними їй почестями й молитовним предстоянням перед нею. В обителі десницю мучениці Татіани переоблачили і поклали у ковчежці, в якому вона спочиває й понині у храмі Архістратига Божого Михаїла, з правого боку царських врат…».

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.