ПРОСВІТИТЕЛЬ ІРЛАНДІЇ. Святий Патрик (Патрикій) Ірландський, єпископ Армаський (бл. 383–461)

«Він, Хто так часто вибачав мені мою дурість і недбалість у відповідь на те, що Святий Дух мені навівав, помилує мене завдяки тисячам і тисячам людей, тому що Він бачив, що я перебуваю у Його владі…»

Завдяки його трудам Ірландія стала християнським краєм і прославилася як Острів святих. Заслуги цієї людини, що жила в IV–V ст., прирівнювали до апостольських, а його шанування не обмежилося ірландським узбережжям, а розповсюдилося у всій Західній Православній Церкві.

«З того часу, як я пізнав Його в юності, любов Божа росла в мені, аж до цього дня, по благодаті Господній, я зберігав віру…»

Для святого Патрика рідним островом була не Ірландія, а сусідня Британія. Він виріс у християнській родині. Батько праведника був дияконом і членом місцевої міської ради. Одного разу, коли Патрик був у батьківському домі, раптом перед ним постав небесної краси муж на ім’я Вікторій, який тримав у руках сувої листів. Відкривши першого з них, Вікторій прочитав: «Голос Ірландії! Святий юначе, ми молимо тебе знову прийти й ходити серед нас». Потім Патрикію почулися голоси людей з Фоклутського лісу. Багато з них були йому знайомі, оскільки він перебував у тих місцях у полоні. Юнак розтлумачив видіння як Божий заклик іти на проповідь Євангелія в ірландські землі. Та, перш ніж вирушити на острів, Патрикій вирішив отримати богословську освіту. Незважаючи на те що батько праведника, Кальпурній, був дияконом, він не дуже опікувався освітою свого чада. Святий народився близько 383 р. і походив із галло-римської сім’ї. Коли йому виповнилося 16, його захопили в полон пірати й насильно продали в рабство одному багатому ірландцю. Шість років праведник провів у гірських північних районах острова. Головним його заняттям була охорона худоби господаря. Опинившись у язичницькому середовищі, у вкрай обмежених обставинах, Патрикій став частіше розмірковувати про Бога, пізнавати Його через природні явища. Постійно перебуваючи в покаянному настрої, він часто поринав у споглядальну молитву. Із часом праведник перестав помічати суворі кліматичні умови північного краю, а його серце було повністю спрямоване до неба. Невідомо, як довго продовжувався би полон юнака, що став для нього Раєм, якби не одна подія. Якось уночі він почув голос, який сказав йому: «Ти гарно вчинив, що постував і молився. Бог почув твою молитву. Тепер іди, повернися у свою вітчизну: для тебе приготовано корабель!». Патрик не став сумніватися і вирушив у путь. Повністю довірившись Богові, він пройшов понад 300 кілометрів і дістався порту, де стояв торговий корабель язичників. Сівши на корабель, святий три дні перебував у дорозі, після чого висадився разом з іншими подорожніми на пустельний берег. Після довгих і безрезультатних пошуків їжі, язичники попросили Патрика помолитися своєму Богу, щоби Він допоміг їм. Як тільки праведник здійняв руки, з’явилося стадо свиней. Наївшись, люди змогли продовжити шлях. Після різноманітних бід юнак, нарешті, дістався до свого дому. Незабаром він знову потрапив у полон до піратів, але через два місяці зміг утекти. Отримавши свободу, Патрик вирушив у Галлію (тер. сучасної Франції), щоб отримати богословську освіту в місцевих християнських центрах. Близько 15 років майбутній просвітитель Ірландії перебував в Оксеррі (сучасн. Осер), де слухав учених мужів, серед яких був і святий Герман. Від його рук Патрикій прийняв благодать дияконського служіння, однак, коли зайшла мова про висвячення його в єпископи, він став відмовлятися.
У 429 р. святий Герман повернувся з місіонерської поїздки у Британію, де боровся з єрессю пелагіанства. В цей момент йому стало відомо про раптову смерть єпископа Паладія, якого було послано в Ірландію для просвіти місцевих язичників. Тоді Герман запропонував Патрику взяти на себе обов’язки спочилого пастиря. Вважаючи себе недостойним такого високого служіння, подвижник погодився стати єпископом Ірландії тільки після видіння, з якого було зрозуміло, що така воля Божа.

«Мої улюблені, я шукав вас, а не ваших багатств. Те, що мені давали дарма, я так само й роздавав: вам — ваші блага, а собі — втому й небезпеки…»

Висадившись із невеликою групою кліриків на узбережжі острова, Патрик дізнався про проведення в той момент зборів старійшин родів Ірландії. Не барячись, святий вирушив до них. Опинившись серед великого числа язичників, він звернувся до них зі словами про Христа, Його смерть і воскресіння. Відомо, що святитель під час своїх промов повністю нехтував законами риторики, та його слова палали, а цитати зі Святого Письма, які він наводив, змушували так само горіти й серця тих, хто слухав його. Того ж дня Патрик привів до Христа кількох вождів, а з ними і їхні племена. Незабаром місіонери отримали ділянку землі, де було зведено перші храми й монастирі.

«Христос Спаситель став бідним заради нас, і я, бідний і нещасний, щодня очікував, що мене уб’ють, що я потраплю в пастку чи стану рабом, та завдяки небесним обіцянкам я не боявся нічого з усього того, віддавши себе в руки Всемогутнього Бога…»

Святий поставив мету обійти з проповіддю Євангелія весь острів. Особливу увагу святитель приділяв північним районам Ірландії. При цьому проповідник повністю нехтував своєю безпекою і відвідував найнебезпечніші для життя райони, дозволяючи Богу говорити через себе з усіма людьми, що населяли острів. Зазвичай, Патрик звертався зі словами Благої звістки спочатку до голів родів і королів. Так він зміг навернути королів Дубліна, Мунстера і сімох синів короля Коннахта. Відомий також один випадок. Коли праведник, звернувшись із промовою, став розмірковувати про таємницю Пресвятої Трійці, взявши в руки трилисник конюшини. При цьому він сказав: «Як три ці листки можуть рости з одного стебла, так і Бог може бути єдиним в трьох Лицях».
Успіхам Патрика стали противитися місцеві жерці-друїди, які намагалися вплинути на проповідника за допомогою чарів. Та святитель закликав на допомогу всемогутнього Творця і жерці були змушені визнати своє безсилля. Деякі з них увірували у Христа як Господа і прийняли ієрейський сан, ревно допомагаючи Патрику в його святому служінні. Серед тих, хто пішов за апостолом ірландців, були й барди-філіди — члени одного з вищих суспільних станів, діяльність яких полягала в збереженні й тлумаченні місцевих передань. Багато з них прийняли чернечий постриг і стали служити своїми талантами Богу, прославляючи Пресвяту Трійцю.

«Якщо мені вдалося зробити якусь добру справу для мого Бога, Якого я люблю, нехай ніхто не каже, що це зробив такий невіглас, яким я є, але це був дар Божий…»

Навернувши до Христа мешканців королівства Оріел, святитель заснував у м. Арма монастир, який став його резиденцією, а згодом — духовною столицею Ірландії. Досі Арма є кафедральним центром місцевого архієпископа — духовного глави підлеглих йому остров’ян-католиків.
Святий Патрикій не лише проповідував, але й займався організацією життя новоспечених християнських общин, поставляючи для них священиків і єпископів, кафедри яких розташовував не в містах, а в монастирях, рахуючись із менталітетом місцевих жителів. Згодом саме монастирі стали центрами християнської просвіти не лише Ірландії, але й сусідніх земель.

«З благодаті Божої заради вашого спасіння я все витерпів у тверезості й великодушності…»

Святий Патрик чудово розумів, які страждання приносить піратська діяльність. Одного разу брити на чолі з Коротиком висадилися на узбережжі Ірландії зі звичною метою грабіжництва та взяття людей у рабство. Вони напали на одне тільки-но охрещене плем’я. Декого з них було вбито. Святитель не став мовчати і закликав Коротика до покаяння. Слова праведника не було почуто. Через кілька місяців ватажок піратів збожеволів і помер у відчаї.

«Нехай на те буде воля Божа, щоби мої чада перевершили мене у справах величних і в плодах спасіння!..»

З якими б обставинами не стикався Патрик, його щоденним правилом завжди було читання вголос всього Псалтиря з біблійними піснями, а також текстів книг Святого Письма, серед яких була і книга Одкровення Іоанна Богослова. Крім того, кожну годину дня святитель сто разів осіняв себе хресним знаменням, а коли зустрічав по дорозі знак хреста, то сходив з візка і падав перед ним долілиць.

«Я просив Його дозволити мені пролити свою кров за Його ім’я: нехай навіть я був би позбавлений могили, і мій труп, розірваний на шматки, був би залишений на корм птахам і на поживу хижим звірам…»

Після 30 років служіння у святительському сані, на 80-му році життя, Патрик Ірландський написав свою знамениту «Сповідь». Точний час смерті святому було відкрито з небес. Перед тим як відійти у вічні поселення, він вирішив об’їхати всі єпархії Ірландії. Під час поїздки він побачив при дорозі кущ, який горів, але не згорав. Коли праведник наблизився до нього, то почув слова Ангела, який сповістив Патрику, що він судитиме ірландський народ в останні дні.
17 березня 461 р. святий прибув до містечка Саул, в області Улад (Ольстер). Того ж дня він помер. За переданням незадовго до смерті Патрик відвідав святу Бригітту й попросив її зіткати саван. Незабаром бездиханне тіло апостола Ірландії загорнули у витканий саван і поклали на візок, який повезли два дикі бики. На тому місці, де вони зупинилися, викопали могилу. Згодом воно отримало назву Даунпатрик.

Справу праведника продов­жив його улюблений учень Венігн. Сьогодні святитель Патрик є одним з найвідоміших у світі ірландських святих. З його ім’ям пов’язано багато храмів, а також місцевих ірландських традицій, які вже давно залишили межі острова. День святого Патрика святкують у різних країнах, навіть існує така приказка: «17 березня кожен відчуває себе трохи ірландцем».

Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.