ПРО ЗНИКАЮЧИЙ ЧАС

«Ти уявляєш?! Час скорочується з прискоренням…» — якось повідомив стурбований колега. А у відповідь на зустрічну пропозицію працювати в міру, так би мовити, вибрати прийнятний темп, округлив очі й додав багатозначно: «Ти не зрозумів! З прискоренням!..».
Далі почалися вагомі пояснення того, що відбувається, та, загалом, усе було ясно й так — в Інтернеті сила-силенна відомостей про нібито зникаючий час, читати не перечитати. 

Додаються й інтерпретації, на любителя — від езотерики брахманізму до законів відносності Ейнштейна, можлива еклектика. Декілька годин вивчення настільки хвилюючого питання, трохи бесід, для закріплення матеріалу, і настрій зіпсовано. А при серйозному ставленні розум і зовсім опиняється казна‑де… Справа ж, між тим, неабияка: щоб зібратися з думками, потрібен час, а його, як завжди, бракує.
Нещодавно з’ясував, що час зникає не лише в Україні, а й у Гондурасі. Там і в ряді латиноамериканських країн навіть запустили годинник із зворотним відліком. Очікується, що 21 грудня 2012 р. (до цієї дати, як стверджується, майя розрахували календар) показники хронометрів обнуляться і станеться щось екстраординарне: чи то почнеться нова епоха, чи то відбудеться кінець світу. Не знаю, маячня це чи маркетинговий хід, але думки у будь-якому із запропонованих напрямів безплідні. Ну, поклавши руку на серце, хто знає, що станеться завтра?..
Так, невизначеність і бентежить, і лякає. Сектантські проповідники саме на цих відчуттях і грають. Знайомий співробітник служби безпеки одного з банків якось розповідав, що кілька клерків, наслухавшись проповідей харизматичного темношкірого хлопця про кінець світу, набрали пільгових кредитів і… частину коштів віднесли у відому фінустанову, що обіцяла величезні відсотки. Кінець світу, як і раніше часто траплялося, не настав. Фінансова піраміда лопнула, на комусь повис­ли чималі зобов’язання, хтось кожну секунду чужого очікування кінця світу перетворив на прибуток.
Православні мають уявлення про моральний стан людства в кінці часів. Питання це хвилювало навіть апостолів, і Господь Іісус Христос їм відповів: «Зважайте на себе, щоб ваші серця не обтяжувались об’їданням та п’янством і житейськими турботами, і щоб день той не настиг вас несподівано, бо він, як сіть, захопить усіх, що живуть на поверхні всієї землі. Отже, пильнуйте повсякчас і моліться, щоб ви сподобились уникнути всього того, що має бути, і стати перед Сином Чоловічеським» (Лк. 21: 34–36).
Мій страх зворотного хронометражу, слава Богу, в минулому. Зараз — смішно, а в 1994‑му тремтів і мало не плакав. Приїхав 14‑річний юнак у Париж і в Національному центрі імені Жоржа Помпіду побачив… годинник, час на якому мав встановитися на нульову позначку 1 січня 2000‑го. Судячи з електрон­ного циферблату — давно цокав. Секунда зникала за секундою, а серце стукало в такт, вистрілюючи у свідомість уривки фраз із сектантських листівок про наближення кінця світу, їх тоді активно поширювали в Україні… Я, звичайно, усвідомлював, що годинник цей може запросто зупинитися і раніше: мовляв, «кіна не буде, якщо електрика скінчиться». Однак легше від цього не ставало… Мучився аж до 1 січня 2000 р. Такий ось вплив постмодерну.
Мільйони людей у різних країнах поглядають на годинник зі зворотним відліком. Не все так трагічно, як у Гондурасі і в Мексиці. У Британії, наприклад, чекають чемпіонату Європи з футболу, в Росії — Олімпіади-2014… Охопленим ідеями постмодерну ніколи згадувати про четверту заповідь, отриману пророком Мойсеєм на горі Синай: шість днів працюй, роби всі свої справи, а сьомий — день відпочинку, який Господу Богу присвяти. Чому так? Святитель Миколай Сербський пояснює: «Шість днів творив Творець, а на сьомий відпочивав від трудів Своїх. Шість днів тимчасові, суєтні та недовговічні, а сьомий вічний, мирний… Створенням світу Господь Бог увійшов у час, але не вийшов із вічності. “Тайна ця велика…” (Єф. 5: 32). І про неї слід більше мислити, ніж говорити. Вона вимагає молитви і благоговіння. Тому таємниця ця доступна не кожному, а лише Божим обранцям. Обранці Божі, перебуваючи тілом у часі, духом же перебувають у Світлі Неприступному, де вічний мир та блаженство. А ти, брате, працюй і відпочивай. Працюй, бо і Господь трудився, відпочивай, бо і Господь відпочивав. Труд твій нехай буде творчістю, оскільки ти чадо Творця, тому не руйнуй, але створюй!..». Вбиваючи час, ми обнулюємо сенс власного існування.
В’ячеслав Дарпінянц

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.