Voskresnaia_Shkola_ua

Про віру апостола Фоми. Як нам слід вірити в Бога (для дітей 10–12 років)

Мета уроку: розкрити поняття «віра» в різних аспектах: як загальне поняття і як шлях пізнання Бога і світу, Ним створеного, як необхідну умову для життя християнина тощо. Дати можливість учням «відчути» різницю цих понять, виходячи з досвіду увірування апостола Фоми, його служіння Богу Іісусу Христу і власного досвіду життя в християнській вірі.

Формувати розуміння значення віри в Істинного Бога як життєвої цінності. Запобігання недбалого ставлення до питань віри і байдужого прийняття віровчень різних релігій (віри у щось вище).

 Методичне забезпечення: ікона апостола Фоми або будь-яка ікона із зображенням апостолів, роздрукований матеріал для самостійної роботи (картки), фотографії місць перебування і апостольського служіння святого апостола Фоми.

 Хід уроку

  1. Організаційний момент — 3 хвилини.
  2. Активізація опорних знань — 7 хвилин.

 Слово вчителя:

— Сьогодні наша Свята Церква святкує день пам’яті одного з учнів Христа — святого апостола Фоми.

Ми знаємо про нього найчастіше те, що він засумнівався в істинності Христа воскреслого, чим і запам’ятався як «Фома невіруючий», став загальним ім’ям для багатьох поколінь, людиною, яка бажала мати віру явну, видиму власними очима. Так, через досвід, через свій дотик до тілесних ран Господа, він хотів упевнитися, що перед ним саме Учитель, а не привид.

— Що ж таке віра?

(Віра — це впевненість в істинності того, що невидиме, так якби воно було видиме й відчутне. Віра присутня у всіх людей при будь-якому пізнанні (навчання, робота, служіння тощо). Але є різниця між просто вірою в знання людське і вчення Божественне. Наш людський розум обмежений у пізнанні Бога, Його не пізнати розумом. Він вищий від пізнання нашого розуму. Вірою ж людина може сприйняти богоодкровенні істини, вірою людина може пізнавати Бога. Віра  — це новий спосіб пізнання.)

Наведіть приклади вияву віри в житті людей.

 Новий матеріал — 10–15 хвилин.

Святий апостол Фома — вірний учень Господа
(день пам’яті — 6 (ст. ст.)/19 (н. ст.) жовтня)

Апостол Фома був родом із галілейского міста Панеади і займався рибальством. Почувши благовістя Іісуса Христа, він усе залишив і пішов за Ним. Апостол Фома входить до числа 12 апостолів, учнів Спасителя.

За свідченням Святого Письма, Фома не повірив розповідям інших учнів про Воскресіння Іісуса Христа: якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю (Ін. 20: 25). Восьмого дня після Воскресіння Господь явився апостолу Фомі й показав Свої рани. Господь мій і Бог мій! — вигукнув Фома (Ін. 20: 28). «Фома, що був колись слабший за інших апостолів у вірі, — говорить святитель Іоанн Златоуст, — зробився по благодаті Божій мужнішим, ревнішим і невтомнішим за всіх них, тож обійшов зі своєю проповіддю майже всю землю, не злякавшись сповіщати Слово Боже народам диким».

Згідно із Церковним Переданням, святий апостол Фома заснував християнські Церкви в Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії та Індії. Проповідь Євангелія апостол завершив мученицькою смертю. За навернення до Христа сина і дружини правителя індійського міста Меліапора (Меліпура) святий апостол потрапив до темниці, зазнав тортур і, нарешті, пронизаний п’ятьма списами, відійшов до Господа. Частини мощей святого апостола Фоми є в Індії, Угорщині та на Афоні. З ім’ям апостола Фоми пов’язана Аравійська (або Арапетська) ікона Божої Матері (святкування — 6 вересня).

(Якщо вчитель має фільм про апостола Фому (наприклад, «Розповіді про святих», диск 2), то можна його показати дітям замість або додатково до розповіді про святого.)

  1. Закріплення нового матеріалу — 20–25 хвилин.

Ми з вами спробуємо зрозуміти особистість апостола Фоми як учня Господа Іісуса Христа. Про людину говорять її вчинки, її висловлювання. А ось про апостола Фому залишилися свідчення в самому Євангелії. Отже, спробуємо пізнати святого апостола Фому краще…

Завдання 1

Прослухайте текст, перекажіть його і поясніть, що змусило апостола Фому сказати: ходімо й ми, і помремо з ним. (Ін. 11: 16).

Якось, коли Господь перебував у Галілеї, наді­йшла звістка, що друг Його, Лазар, тяжко хворий. Але Христос начебто не звернув на це уваги. Третього дня Господь раптом запропонував йти до Іудеї. Це здивувало і злякало учнів (нещодавно їх намагалися вбити). Вони зробили спробу відмовити Іісуса від такої небезпечної подорожі. Равві! (Учитель) — говорили вони, — чи давно іудеї шукали побити Тебе камінням, і Ти знов йдеш туди? (Ін. 11​​: 8) Але Христос був невблаганний, оскільки Він мав воскресити вже померлого тоді Лазаря.

Учні зупинилися в нерішучості. Тоді Фома виступив вперед, сказавши товаришам: ходімо й ми, і помремо з ним.

 

Палкі слова Фоми подіяли на інших, і всі, вже не сумніваючись, пішли за своїм Учителем (див.: Ін. 11​​: 1–16).

ВІДПОВІДЬ: це було виявом його сильної безмежної відданості та віри в Господа. Фома не замислювався — він бачив твердість наміру Учителя і не хотів розлучатися з Ним у небезпеці.

Завдання 2

Прослухайте (прочитайте) текст і дайте відповідь на запитання:

1) Про що говорив Господь апостолам?

2) Чому саме апостол Фома наважився вступити в розмову з Господом?

3) Що можна сказати про Фому, як учня, з його поведінки в цьому епізоді?

(Бажано роздати дітям текст завдання на папері для кращого обмірковування і засвоєння слів Господа.)

 

Під час останньої бесіди з учнями, на Таємній Вечері, Господь переконував їх не бентежитися тим, що скоро Він залишить їх, оскільки йде до Отця Свого, де приготує місце і для них. «А куди Я йду, ви знаєте, і шлях знаєте», — додав Господь. Але не зрозуміла була для учнів мова Господа. Фома ж, особ­ливо звиклий до очевидного, не стерпів і сказав нібито від імені всіх: Господи! Не знаємо, куди йдеш, і як можемо знати путь? (Ін. 14: 5). Я є путь і істина,  — відповів Господь Фомі, — ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене; якби ви знали Мене, то знали б і Отця Мого (Ін. 14: 6–7).

ВІДПОВІДЬ: Господь говорив про Себе як про Істину, тобто про правильне знання; про Себе як про Шлях — про спосіб набуття цього знання, Істини; про Себе як про Життя — про реальність існування всього в Ньому, у Бозі.

Фома ж був активним учнем і хотів усе знати, все розуміти із вчення Господа. Фома за самою своєю природою, більше за інших апостолів, був схильний триматися очевидного (те, що можна побачити очима й зрозуміти розумом). Слухаючи вчення Божественного Учителя, він хотів усе зрозуміти докладно і повною мірою.

Завдання 3

Прочитайте (прослухайте) текст, перекажіть його і дайте відповідь на такі запитання:

1) Як апостол Фома хотів упевнитися в істинності Христа, Котрий явився після Воскресіння?

2) Чому ми називаємо Фому «невіруючим»?

3) Поясніть слова Господа, звернені до апостола Фоми: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили і увірували (Ін. 20: 29).

Увечері, в самий день Воскресіння, Господь раптово явився серед Своїх учнів, що зібралися разом. Двері будинку були замкнені. Побачивши Христа, учні злякалися і в збентеженні думали, що це — дух. Але Господь запевнив, що явився до них Він Сам, воскреслий з мертвих. Тоді Фома був відсутній. Коли він пізніше повернувся, решта учнів із живою радістю розповіли йому, що бачили воскреслого Господа. Але Фома не вірив: якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю. І ось, після восьми днів, коли знову всі, і Фома, були разом, явився Христос. Дай палець твій сюди, — звернувся Він до Фоми, — і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, а вірним (Ін. 20: 27). Фома з радістю і благоговінням дивився на Господа. Він забув і бажання своє доторкнутися руками до Божественних ран, і тільки міг сповідати: Господь мій і Бог мій! Тоді Іісус смиренно йому зауважив: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили і увірували.

 

Самостійна робота * (якщо діти впоралися з попереднім завданням і є ще час)

Слово вчителя:

— Ви отримали картки із завданням. Прочитайте і дайте пояснення та відповіді на запитання.

Картка 1

Місцевість, у якій знаходиться гробниця святого апостола Фоми, вважається «священною землею». 26 грудня 2004 р., коли цунамі обрушилося на південно-східне узбережжя Азії, ця місцевість теж зазнала лиха. Хоча собор в ім’я апостола Фоми знаходиться майже на узбережжі, стихія не зачепила його, тож тисячі людей змогли знайти тут порятунок. Не було жодного загиблого й серед мешканців, які проживають у хатинах навколо собору. Води океану проникли далеко в глиб території, але навіть не доторкнулися до храмового комплексу. Те, що зона, яка прилягає впритул до собору, аніскільки не постраждала, можна пояснити тільки заступництвом святого апостола Фоми. На узбережжі з незапам’ятних часів між морем і місцем поховання апостола стоїть жердина. За переданням, цю жердину встановив колись сам апостол Господній як знак того, що «море не перейде цю межу».

Завдання: поясніть причину того, чому досі місця, пов’язані з перебуванням апостола Фоми, захищені від негараздів і природних катаклізмів.

Картка 2

Фома проповідував Христа в Індії, навертаючи людей до віри знаменнями й чудесами. Прибувши в Меліапор, він просвітив там багатьох проповіддю Євангелія і утвердив їх у святій вірі таким чудом. На одному місці лежало надзвичайних розмірів дерево, яке не тільки люди, але навіть і слони не могли зрушити з місця. Фома ж прив’язав до цього дерева свій пояс і на ньому відтягнув дерево на десять стадій і віддав на побудову храму Господнього. Побачивши це, віруючі ще більше утвердилися у вірі, і з невіруючих багато хто увірував.

Завдання: поясніть, навіщо апостол являв чудеса і знамення перед цими людьми? Як можна пояснити чудо?

Картка 3

Апостол звершив у Меліапорі й інше чудо, ще більше за перше. Один поганський жрець убив свого сина і звинувачував у цьому святого Фому, кажучи:

— Фома убив мого сина.

У народі піднялося хвилювання; зібралася юрба, яка схопила святого Фому, як вбивцю, і вимагала, щоб суд прирік його на муку. Апостол Христовий став благати суддю і народ:

— Відпустіть мене, і я, в ім’я Бога мого, запитаю убитого, щоб він сам сказав, хто вбив його.

Усі пішли з ним до тіла убитого сина жерця. Звівши очі до неба, Фома помолився Богу і потім сказав померлому:

— В ім’я Господа мого Іісуса Христа наказую тобі, юначе, — скажи нам, хто вбив тебе?

І померлий одразу сказав:

— Мій батько убив мене.

Тоді всі вигукнули:

— Великий Бог, Якого проповідує Фома.

Апостол був звільнений, і жрець, таким чином, сам потрапив у яму, яку викопав для нього. Після цього чуда багато народу навернулося до Бога і прийняло Хрещення від апостола.

Завдання: перекажіть історію викриття жерця. Поясніть причини вчинків різних людей у цій історії. Чому апостол Фома здобув перемогу?

Запитання для перевірки і на закріплення знань (для всіх дітей):

  1. У чому полягає подвиг служіння апостола Фоми (історія його служіння і чого ми можемо навчитися у святого).
  2. Як можна догодити Богу в наш час? (Про можливість сьогодні апостольського і пророчого служіння. Про учительство і сповідництво християн войовничої Церкви.)

(Це завдання можна дати як домашнє творче завдання, якщо діти готові й мають бажання його виконати.)

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.