ПРО ВАЛААМСЬКУ ІКОНУ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Цей образ трохи відрізняється від інших відомих і прославлених у Церкві ікон Богородиці. На Валаамській іконі Богоматір зображена у зріст, на хмарі, у темно-синьому гіматії та яскраво-червоному мафорії. Вона підтримує Богонемовля прихованою під мафорієм рукою знизу, а другою, в поручі, — спереду. Стопи Богоматері відкриті і без взуття. Богонемовля в білому гіматії, Його права рука благословляє, у лівій — держава, увінчана хрестом. У Візантії таке зображення Богоматері називали Нікопея («Перемоготворна»).

Явлення Валаамського образа надзвичайно глибоке за своїм змістом, бо ним Божа Матір Сама засвідчила Свій покров острову на Ладозі, його духовне достоїнство (найменування «Північний Афон» стало другою назвою Валаама). Тому Богородиця постає на іконі як Велика Матір, Ігуменя всіх ченців, Настоятелька Валаамська.
Про історію Валаамської ікони Божої Матері оповідає записане ченцями «Сказання про знайдення образа Пресвятої Богородиці, який іменується “Місцева Валаамська”».
У 1878 р. одна благочестива жінка (Наталія Андріївна Андреєва з Петербурга) сильно застудилася, у неї розвинувся гострий ревматизм рук і ніг. Коли вона вже перебувала на межі відчаю, якийсь внутрішній голос сказав їй: «Їдь на Валаам, одужаєш!». На останні гроші вона купила квиток, проте напередодні поїздки її здолали сумніви. І ось уночі Наталії Андріївні було видіння:
До її ліжка підійшла висока на зріст Жінка в одязі з малинового оксамиту із Дитятком на руках; уся Вона була оповита якимсь дивовижним світлом. «У мене промайнула думка: невже це Матір Божа! — розповідала Наталія Андріївна. — Але назвати Її так вголос я не наважилась. Я хотіла доторкнутися до Неї, але Вона відступила і каже: “Не плач, Спаситель по дорозі і Я по дорозі тобі! Ти Мене побачиш на Валаамі”, — і зникла».
Проте перший приїзд на Валаам лише зміцнив надію, але не приніс повного одужання. Стражденна жінка сподобилася впізнати свою Відвідувачку в Успенській церкві — в іконі на лівій колоні. Але цієї ж миті пролунав свисток на готовому до відплиття пароплаві. Наталія Андріївна ледве тільки встигла поставити свічку. Проте, повернувшись до Петербурга, вона відчула значне полегшення. Тоді жінка дала обіцянку обов’язково невдовзі приїхати ще раз і віддячити Богові і Його Пречистій Матері перед явленою іконою. Її другий приїзд у 1896 р. виявився невдалим: вона не знайшла ікону на місці. Але на третій раз, на свято преподобних Сергія і Германа в 1897 р., зцілення було повним.
Перед цим Наталія Андріївна зі сльозами гаряче молилася перед мощами Валаамських чудотворців про знай­дення ікони Божої Матері. І було їй ще два благодатних сни: у першому старець у камилавці (найімовірніше, преподобний Сергій Валаамський) сказав їй: «Зажди, знайдеш Царицю Небесну!», у другому, вже готуючись до Причастя, вона виразно побачила, як знайдену ікону заносять у собор. І після ранньої Літургії бачена нею картина здійснилася в усіх деталях: за вказівкою Андреєвої образ дійсно знайшли у коморі в кутку, загорнутий у полотно. У хворої звідки й сили взялися: вона, яка ледве ходила, разом з усіма майже побігла до собору, де на столі вже стояла ікона.
«Гаряче я подякувала Господу за невимовну Його милість! — каже свідок чуда. — Мені налили святої води у пляшечку. Як напилася я святої води, відразу відчула, що сили до мене повертаються. Взявши олії з лампадки, я, повернувшись до себе, помастила руки і ноги, біль і ломота стихли, і за стільки років я вперше заснула спокійно». Після знайдення з’ясували, що цю ікону в 1878 р. (тоді, коли Наталія Андріївна сильно застудилася) написав отець Аліпій, Валаамський ізограф.
Зараз явлена ікона перебуває у Преображенському соборі Ново-Валаамського монастиря у Фінляндії. На старому ж Валаамі залишився список цієї ікони. У 2000 р. розпочалося будівництво першого храму на честь шанованої і чудотворної Валаамської ікони Божої Матері, причому на тому місці, де її було знайдено. Того ж року було встановлено святкування іконі Божої Матері «Валаамська» (у першу неділю після дня пам’яті преподобних Сергія і Германа, Валаамських чудотворців).
Священик Олександр Іонов,
за матеріалами сайта 
«Ікона, іконографія, іконошанування»

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.