ПРО «ЦАРСЬКИЙ ШЛЯХ» І КРАЙНОЩІ В ПОДВИГУ ПОСТУ. Чи брати участь під час посту у світських святах?

Нерідко в піст нам доводиться отримувати запрошення на ті чи інші світські свята, участь у яких пов’язана з небезпекою порушити піст, а неучасть — з небезпекою образити відмовою того, хто запрошує.

«Церковна православна газета» запропонувала священнослужителям відповісти на такі запитання: «Чи припустимо під час Великого посту приймати участь у нецерковних святах (днях народження, «корпоративах» тощо)? Як у таких випадках знайти «золоту середину» між необхідністю дотримуватися посту й небажанням образити невоцерковлених близьких?».

Протоієрей Ігор Рябко, завідувач кафедри богослов’я Класичного приватного університету (м. Запоріжжя), доцент, доктор філософії:

— Святі отці вчать про середній, царський шлях. Він пролягає між двома крайнощами. З одного краю буде сидіти пихатий самозакоханий фарисей, який із презирливою кривою усмішкою відкидає будь-які спроби вивести його з понуро-пісного стану. Після кожної відмови у його серці пробігатиме легка приємна хвиля екстазу від самого себе — ревного, суворого, праведного аскета, посника і подвижника. З іншого краю буде джин вседозволеності, що вирвався з пляшки і збуджено махає дозвільним талоном, на якому буде написано: «Любов вище посту і молитви». На зворотному боці талона буде прописано, що любов потрібно проявити, в тому числі, й через безпощадне методичне знищення всього непісного, що стоїть на столі в межах досяжності.
Де ж середина між цими крайнощами? Сам принцип посту описаний Христом (див.: Мф. 6: 16–18). Піст — це передусім внутрішнє наближення до Бога без зовнішніх ознак і показних декларацій. Бог — це любов, і чим більше в людині любові, тим більше в ній Бога. Виявити любов до ближнього в піст совість вимагає ще наполегливіше, ніж у будь-який інший час. Якщо тебе запросили на день народження чи на якесь інше свято, то, напевно, гріхом буде образити людину відмовою. Або, ще гірше, — гребувати приготовленою з любов’ю їжею, яка сьогодні, до того ж, і коштує чимало. Але, прийшовши на званий банкет, не можна і любов Бога до тебе кривдити, повністю забуваючи про утримання. Порушити піст можна і, можливо, в деяких випадках навіть потрібно, але в міру. А потім не забути компенсувати порушення посиленим духовним подвигом.
Митрополит Антоній Сурозький в одній із розмов наводить приклад. Будучи лікарем, він займався з однією дуже бідною родиною. Вони, зібравши гроші буквально по копійці, купили курча, приготували з нього частування і запросили лікаря до обіду. А відбувалося це наприкінці Великого посту. Майбутній архієрей «на це курча подивився і побачив у ньому кінець свого пісного подвигу». Він з’їв того дня шматочок м’яса, який став для нього проявом жертовної любові та подяки. Якщо ми зможемо жити в просторі любові до Бога і людей, у нас не буде навіть виникати запитань, що можна або чого не можна. Блаженний Августин говорив: «Люби Бога і роби, що хочеш». І він був правий у тому, що любов до Бога, а значить і до людей, завжди буде путівником між тим, що можна, і тим, чого не можна.
Ієрей Іоанн Тронько, настоятель храму на честь ікони Божої Матері «Пом’якшення злих сердець» і храму в ім’я святителя Петра (Могили) м. Києва:
— Із житія преподобної Марії Єгипетської ми дізнаємося про давню чернечу традицію Йорданського монастиря: на час Великого посту подвижники покидали стіни обителі для того, щоб здійснювати свій подвиг потай. Чи багато хто з читачів газети зможе кудись «щезнути» цими днями? Більшість сучасних християн не можуть собі дозволити залишити свої сім’ї, робочі місця, друзів та просто тих, кому ми потрібні.
У підготовчий тиждень перед Великим постом, іменований Неділею про Страшний суд, Церква нагадувала своїм вірним про головну справу християнина — служіння ближньому. Сучасна людина не завжди готова помічати біль і самотність поряд. Нагодувати дітей вулиці бутербродами, завітати «до темниці самот­ності» літньої сусідки, відвідати в лікарні не обов’язково близьку людину, простягнути руку тому, хто загубився в житті, ближньому, який не знайшов свій будинок, — все це вимагає душевних і фізичних зусиль.
Це як раз і є піст: не тільки усамітнена духовна праця, а й готовність бути відкритими і доступними для спілкування, адже є чимало днів або свят, які важливі для наших друзів і знайомих. Отримавши запрошення на день народження або корпоративне свято, православний християнин турбується: чи не доведеться порушити піст, їсти скоромну їжу, віддаватися звеселенню? Але є й зворотній бік: чи не образить наша відмова друга, чи не спокусить наше відчуження співробітників, чи не відштовхне їх від Христа та Його Церкви? Багатьом воцерковленим християнам здається, що участь у світському святі осквернить їх, принесе шкоду душі. А чи можна зробити так, щоб своєю присутністю освятити свято, внести свій вклад у зустріч, зробити спілкування теплим і взаємно корисним? На жаль, ми буваємо двоїсті в житті: у храмі — одні, на роботі та вдома — інші, соромимося свідчити про нашу віру, говорити про вічність. Очевидно, що наша віра може надати сенс — «осолити» будь-яке суспільство і компанію, про це говорить нам Сам Господь (див.: Мф. 5: 13–16).
Опинившись у піст за столом з великою кількістю скоромних страв, не всі вміють правильно поводитись. Доводилося спос­терігати, як схвильована господиня спішно намагається приготувати пісну їжу гостю, який заявив про свої духовні подвиги. Але ж Спаситель навчає нас здійснювати піст таємно (див.: Мф. 6: 17–18). Ось як про це пише святий праведний Олексій Мечев: «Коли буваєш у чужому домі і подають скоромне, не слід відмовлятися і тим засуджувати інших… якщо подадуть щось скоромне в пісний день, не треба нехтувати і відмовлятися. А вдома можна заповнити цю прогалину посиленням тілесного посту, а головне — духов­ного: тобто не дратуватися, не засуджувати тощо».
У стихирі понеділка першого тижня Великого посту співається: «Постимося постом приємним, благоугодним Господу: справжній піст є злих відчуження, стриманість мови, люті відкладення, похотей відлучення, оглаголанія, брехні і клятвопорушення. Цих зубожіння, пост істинний є, і сприятливий».
Такий піст стане радісним і плідним не тільки для нас, але й для наших близьких.
Протоієрей Артемій Літвінов, настоятель храму на честь Покрову Пресвятої Богородиці с. Гатне Києво-Святошинського р-ну Київської області:

— На мою думку, від участі в нецерковних святах у Великий піст слід утримуватися. Можна обмежитися привітанням, пояснивши людині, яка запросила вас на те чи інше свято, що з певних обставин ви не можете брати участь у ньому.
Відповідаючи на друге запитання, зазначу, що піст починається з благословення і міру посту визначає духівник (якщо немає духівника — священик тієї парафії, яку відвідує та чи інша людина). У зв’язку з цим міра посту для кожного своя.
Щодо небажання образити невоцерковленого ближнього тим, що ти дотримуєшся посту і з цієї причини не можеш взяти участь у святкуванні, доречно згадати відповідь апостолів Петра та Іоанна членам синедріону, що наказували їм «не говорити і не вчити про ім’я Іісуса». Як ми знаємо з книги Діянь святих апостолів, Петро та Іоанн «сказали їм: судіть, чи справедливо перед Богом слухати вас більше, ніж Бога?» (Діян. 4: 18–19). В цьому випадку нам також слід запитати себе: кого ми маємо слухатися більше — тих, кого ми не хочемо образити, чи ж Бога? Звичайно, Бога. І Господь говорить у Святому Євангелії: «Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене» (Мф. 10: 37).
Зрозуміло, що стосовно посту бувають винятки з правил. Відомі випадки, коли святі, виходячи з того, що любов — більше за піст, благословляли послабити так чи інакше піст. Але це виключення з правил, і вони поодинокі.
Якщо ситуація складається так, що участь у світському святі ймовірно дозволить нам привести ту чи іншу людину до Бога, дасть їй можливість зробити хоча б крок назустріч Богу, то в даному разі мета виправдовує засоби. Але у всіх випадках ми повинні діяти не на догоду людям, а на догоду Богу. І, звичайно ж, не можна вище­згаданий мотив використовувати для того, щоб протягом усього Великого посту ходити на свята і вечірки.
Якщо людина хоче і піст не порушити, і невоцерковленого ближнього (як сформульовано у питанні) не образити відмовою від участі у святкуванні — треба йти до духівника і просити в нього благословення. Немає такої можливості — слід керуватися совістю або, якщо батьки віруючі, — батьківським благословенням. Щодо останнього доречно навести спогад єпископа Арсенія (Жадановського) про святого Іоанна Кронштадтського: «Якось у Великий піст отець Іоанн тяжко захворів: лікар приписав йому скоромну їжу. Тоді він запитав свою матір, чи благословляє вона його на це, й отримав таку відповідь: “Краще помри, але не порушуй уставу Святої Церкви”». Праведний Іоанн Кронштадтський неухильно виконав батьківське благословення і незабаром був здоровий.
Підготував Михайло Мазурін
«Справжній піст є усунення від злих справ. Скільки відбираєте від плоті, стільки надаєте душі, щоб сяяти їй духовним здоров’ям, бо не тілесними силами, а постійністю душі і терпінням у скорботах здобувається перемога… Стережись вимірювати піст простим утриманням від їжі. Ті, хто утримуються від їжі, а поводяться погано, уподібнюються дияволу, який, хоч нічого не їсть, однак не перестає грішити».
Святитель Василій Великий
«Якщо подвизаєтесь у пості, як належить, — не гордіться. Якщо ж пишаєтесь цим, то краще їжте м’ясо. Бо не так шкідливо для людини їсти м’ясо, як гордувати і хвалитися».
Авва Ісидор пресвітер 
«Покаяння без посту немислиме. Хоча піст із зовнішнього вигляду здається законом для черева, але, по суті, він є закон для розуму і серця. Чим це доводиться? Не тільки науковими дослідженнями, а й життєвим досвідом людини, на якій заснована і притча Христа Спасителя про блудного сина. Поки блудний син не став позбавляти себе розкішної їжі, через брак коштів не почав харчуватися їжею тварин, серце його було — непохитне, розум — мрійливий і увесь він — недоброчесний, ледачий, сумовитий, пихатий і гордий. Тільки піст напоумив його».
Священномученик Серафим Чичагов 


Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.