ПРО ДУХОВНИЙ ПІСТ

Чому людина так схильна впадати у крайнощі: нині вона пристрасно когось любить, а завтра ненавидить? Це питання, на які намагається дати відповідь не одне покоління людей. Заради їхнього вирішення приймають усе нові й нові закони, відбуваються революції, ведуться війни, а «хура й досі там». Чому так виходить? Вичерпні відповіді можна знайти лише у книгах Святого Письма.

Коли апостоли не могли зцілити біснуватого хлопця, то Господь сказав їм, що цей рід (злі духи, які здебільшого і штовхають людей на всяке зло й беззаконня) виганяється молитвою і постом (див.: Мф. 17: 14–21; Мк. 9: 17–29; Лк. 9: 38–42).
СИЛЬНЕ ЗНАРЯДДЯ
Піст — це одне із найсильніших знарядь на диявола. Злі духи — біси — не самовладні, вони не можуть впливати на людину безпосередньо. Для такого впливу вони використовують недобрі (або «добрі» у лапках) людські звички і слабкості, доводячи їх до крайнощів. Ось і одержимого отрока з євангельської оповіді біс кидав то у вогонь, то у воду. Неврівноваженість, схильність до крайнощів особливо буває властива дітям так званого перехідного віку. Про це красномовно пише у своїй «Сповіді» блаженний Августин: «Мені надали в забавах моїх більшу свободу, ніж це було потрібно розумною суворістю, і я без упину віддався різним пристрастям, які імлою своєю закривали від мене, Господи, сяйво істини Твоєї, і зросла, немов на ситому краї, неправда моя».
Якщо дитина виховується без батьків чи батьки приділяють їй недостатньо уваги і, найголовніше, любові, тоді вона часто виростає норовливою та неприборканою. «Я валявся в багнюці, — сповідається блаженний Августин, — наче у дорогоцінних пахощах. І щоб я міцніше загруз у самій трясовині її, втоптував мене туди невидимий ворог, не припиняючи спокус своїх. А мене легко було спокусити». Педагоги і психологи називають таких дітей важкими. А по суті, як можна бачити зі «Сповіді» Августина, це одержимість тим самим злим духом, який кидав то у вогонь, то у воду євангельського отрока.
ЗАХИСТ ВІД ГРІХА
Впадати у крайнощі можуть не тільки діти, а й дорослі люди. Щоб уберегти християн від цього, Церква пропонує їм протягом року чотири пости — Великий, Різдвяний, Петрів і Успенський. Пісні дні є також щотижня — у середу і п’ятницю. Правильно постуючи, людина захищає себе від гріха.
У ХIХ ст., під впливом секуляризації та особ­ливо модних тоді західних протестантських релігійних течій, значна частина освічених людей перестала дотримуватися постів. Це призвело до того, що на початку ХХ ст. ослаблений народний організм не зміг чинити опір вірусам революції, що вдиралися іззовні. В результаті народ Святої Русі перетворився на безликий натовп, одержимий богоборством. У період гонінь на віру традиція посту була практично втрачена. Нині багато людей знову звертається до Бога. На сьогодні понад 80 % громадян нашої держави називають себе православними християнами. Святкуючи 1025-річчя Хрещення Русі, ми з радістю і натхненням відзначаємо, що, як не намагалися богоборці, не перевелися у нас велетні віри і духу.
Однак, на жаль, частина православних (не кажучи про розкольницькі та єретичні спільноти, де або зовсім нехтують постом, або обмежуються самим мінімумом формального утримання) не постять, виправдовуючи це слабким здоров’ям чи важкою роботою. З іншого боку, ті, хто постить, основну увагу приділяють дотриманню лише тілесного посту, нехтуючи постом духовним. Не вживаючи у пісні дні м’ясної та молочної їжі, вони, однак, можуть усіляко розважатися, безглуздо гаячи час біля телевізора, просиджуючи в інтернеті, віддаючись порожнім розмовам, пияцтву, блуду. Природно, після цього вони легко впадають у гнівливість, стають прискіпливими, не можуть утримувати свої уста від лихослів’я, віддаються обману, грішать заздрістю, злопам’ятством, підозрілістю. Виходить: вони не їдять м’яса й не п’ють молока, але хижо накидаються на інших людей, ранять їх осудом і байдужістю.
ПІСТ ДЛЯ ДУШІ
Як важливо всім навчитися зберігати не тільки тілесний, а й духов­ний піст! Коли людина не вживає м’ясну й молочну їжу, то, як визнають лікарі, зменшується навантаження на шлунок, печінку, нирки; крім цього вона позбавляється зайвої ваги, що сприятливо позначається на її здоров’ї. Тілесний піст зміцнює волю, стоншує душевно-тілесну природу людини, робить її  сприйнятливішою до болю та радості інших.
Духовний же піст має полягати в тому, щоб обмежити для себе доступ до розслаблюючої душу, некорисної для неї інформації — тієї, на яку в наш час так багаті ЗМІ. Повністю або хоча б частково відмовившись від них на період посту, християнин значно полегшив би собі завдання приборкання своєї недоброї вдачі, придушення гордості й зарозумілості, приборкання злого язика, боротьби із плотською хіттю.
Багато людей щиро впевнені, що вони й без посту добрі, милосердні, врівноважені. Однак якби це було так, тоді не з’являлося б стільки нещасних сімей, знедолених, бездомних дітей (за статистикою, їх у нашій країні близько 140 тисяч), не було б у нас стільки п’яниць і наркоманів (кожен рік від цих пороків гине близько 40 тисяч осіб), у світі не велося б стільки воєн і не вбивали б стількох людей. По совісті, якби люди не рівнялися на героїв телесеріалів, а брали за приклад святих — мучеників, преподобних, святителів — тоді виявилося б, що до справжньої, нелицемірної доброти, справжньої самовідданої любові ще дуже й дуже далеко.
Отже, всім християнам, щоб бути такими не тільки за назвою, а й насправді, дуже важливо постити як тілесно, так і духовно, і при цьому не забувати, що головною метою посту має бути відновлення спілкування з Богом, яке через не­утриманість було втрачено нашими прабатьками в раю. Таке богоспілкування може бути відновлене через сердечну уважну молитву. Так, через гріхи і пристрасті вона не в усіх виходить, але всі ми, християни, покликані навчитися її, і не тільки навчитися, а й полюбити. Лише так ми зможемо хоч трохи уподібнитися Христу, Який упокорив Себе, будучи слухняним Отцеві Своєму, навіть до хресної смерті, й зодягнутися в любов, лагідність, смиренність та інші чесноти, що стануть у нашій душі надійним стрижнем і вбережуть від падіння у безліч гріховних крайнощів, позбавлять від усякого зла та скверни і введуть у Царство Боже.

Архімандрит Маркел (Павук)

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.