ПРАВОСЛАВНА СЕРБІЯ

«Бути сербом — означає бути православним!» — так говорять про себе жителі цієї балканської країни, що й підтверджують самим життям. У цьому переконалися українські паломники, відвідавши найвідоміші святині Сербії.


ПОГЛЯД ЧЕРЕЗ СТОЛІТТЯ

Балкани з давніх давен заселялися людьми. Уже 879 р. серби прийняли Православ’я. Наприкінці XII ст. Сербія звільнилася з-під влади Візантії і до середини XIV ст. розвинулася у велику державу, що охоплювала майже всю південно-західну частину Балкан.

Були часи, коли країна процвітала, утвердившись у своїй могутності (царювання Стефана Душана, 1346–1355). Сербів поневолювали турки, болгари, угорці та ін. Ця земля рясно полита кров’ю предків, але боголюбивий народ зумів зберегти Православну віру до наших днів.
При в’їзді у Сербію перші враження у паломників були вельми приємні: скрізь чистота і лад, доглянуті землі. По полях цілими виводками скачуть зайці. Відчувається, що люди люблять свою країну, трепетно і дбайливо ставляться до тваринного та рослинного світу. Для місцевого населення основна стаття доходів — туризм.
Коли проїжджаєш високогірними каньйонами (висота до 1300 м над рівнем моря), закладає вуха від перепаду тиску. Нам часто доводилося бачити отари овець, що пасуться в горах. У рамках паломницької поїздки українці куштували печенару (запечене ягня) — національну страву сербів.
СВЯТИЙ САВВА — НЕБЕСНИЙ ПОКРОВИТЕЛЬ СЕРБСЬКОГО НАРОДУ
Столиця Сербії — Белград, у якому проживає близько 2 млн осіб. Місто потопає в зелені дерев і кущів, багато квітів. Вражає сучасний транспорт, зокрема трамваї.
У Белграді паломники відвідали кафедральний собор в ім’я Архангела Михаїла (XVI ст.), а також собор в ім’я святого Савви. Останній розташовано на місці спалення турками мощей цього подвижника (залишилася нетлінною його рука).
Собор велично підноситься над Белградом, його видно з будь-якої точки міста. Він вміщує понад 10 тисяч осіб; хор — 800 півчих. Його почали зводити 1894 р. і досі не закінчили: заважали війни, безбожна влада, різні негаразди.
Святий Савва вважається найвидатнішою особистістю в історії країни, засновником Сербської Православної Церкви. Він народився 1175 р., мав знатне походження. З ранніх років виявляв особливу старанність до молитовного подвигу, а у віці 17 років таємно пішов із дому на Афон з одним руським ченцем.

На Святій Горі він прийняв чернечий постриг з ім’ям Савва. Жив спочатку в руському монастирі великомученика Пантелеймона, а потім у грецькій обителі Ватопед. Своїм смиренням і строгістю життя молодий чернець перевершував багатьох афонських подвижників. З часом Савва повернувся у Сербію, проповідував по всій країні Православ’я. Завдяки його зусиллям у країні запанував мир. У 1219 р. він став першим архієпископом Сербським. І нині він дуже шанований на Балканах.

У столиці паломники відвідали фортецю Калемегдан, де милувалися красою Дунаю. Колись тут розташовувалася римська колонія, а нині височіють два храми: в ім’я Параскеви Сербської (подвижниці XI ст.) і церква Ружіце (1914 р.). В останній міститься унікальне панікадило, зроблене з гільз патронів. Це свідчить про те, що жителям доводилося часто воювати, відстоюючи свою віру іноді ціною власного життя.
Паломники напилися води зі святого джерела Параскеви Сербської, поставили свічки, помолились.
Продовжуючи подорож Белградом, ми бачили висотні будинки, зруйновані натовськими бомбардуваннями у 1999 р. Їх залишили без реставрації, як безмовні пам’ятники трагедії сербського народу. Тоді авіація скинула на землю 15 тонн снарядів зі збідненим ураном, що забрало життя понад двох тисяч людей…
СЕСТРА МАРІЯ
Серби — гостинний і доброзичливий народ, який шанує свою національну культуру і Православну віру. Паломники переконалися в цьому з перших хвилин перебування на сербській землі. Люди, які стояли у храмах за свічковими ящиками, почувши українську мову, були дуже уважні й шанобливі до нас; попри мовний бар’єр, ми розуміли один одного.

Першу ночівлю паломники провели в монастирі Раваніца (зведений у 1375–1377 рр.). Обитель розташовується в живописному місці — біля підніжжя гори. З особливостей богослужіння — серби славлять Бога рідною мовою.

У цій невеликій обителі нас опікала сербка Марія. Увечері вона декілька разів сходила у крамницю за продуктами для нас, приділила кожному увагу, влаштувавши на нічліг (група налічувала 18 осіб).
Рано-вранці Марія провела нас у дорогу, дала все необхідне для сніданку тощо. Вона так тепло і з любов’ю нас прийняла, що ми потім довго не могли її забути. Істинна сестра у Христі!
ОБИТЕЛІ І ХРАМИ
Монастир Студениця (XII ст.) називають у народі царською Лаврою. Це підтверджує краса природного ландшафту. Численні паломники приїжджають сюди, щоб поклонитися нетлінним мощам батьків Савви Сербського — преподобної Анастасії та преподобного Симеона Мироточивого.
Засновником монастиря Жича (XIII ст.) є Стефан Першовінчаний, а будівничим — святий Савва. Храм на честь Вознесіння Господнього створений за образом Сіонської світлиці в Єрусалимі — відповідні євангельські події зображено в підкупольному просторі.

У цій обителі вінчали на престол самодержців, відбувалася хіротонія владик, перебували мощі святих тощо.

Нині в монастирі проживає 45 на­се­ль­ниць, і він є найбільшим жіночим монастирем Сербії.
Земля, на якій розташовано обитель, вирізняється родючістю, звідси й назва: Жича — «багата житом».
У Сербії проживає понад 7 млн осіб, налічується близько 4200 храмів і 140 монастирів. Обителі невеликі, проте кожна має свої традиції.
Наразі ця країна переживає нелегкі часи. Серби знаходять опору і розраду в Православній вірі, вважаючи її джерелом збереження своєї держави.
Тамара Зозуленко

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.