Православна освіта: від дитячого садка до університету

Пропонуємо до уваги читачів інтерв’ю з Преосвященним Іларієм, єпископом Макарівським, вікарієм Київської Митрополії, головою Синодального відділу релігійної освіти та катехізації Української Православної Церкви.

— Владико, завдання Вашого Відділу — духовна освіта мирян?
— Відділ безпосередньо відає недільними школами, як для дорослих, так і для дітей, ми також співпрацюємо зі світськими середніми і вищими навчальними закладами. Існують різні форми співпраці — це можуть бути катехізаторські, ознайомчі лекції, бесіди про православні традиції та культуру. Власне форма залежить від того, як складаються стосунки під час контакту.

— Чи часто запрошують співробітників Вашого Відділу у виші, до студентів?
— Слава Богу, часто. Можна з упевненістю сказати, що взаємодія шириться, особливо з Міжнародною академією управління персоналом, де склалися міцні, традиційні зв’язки. Там, як відомо, діє кафедра теології — перша на сьогодні подібна кафедра в Україні, що перебуває під патронатом Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Володимира. Дуже добрі відносини сформувалися з Національним медичним університетом ім. О. О. Богомольця, Національною музичною академією України ім. П. І. Чайковського, Київським славістичним університетом та іншими вишами.

— Маєте намір розширювати співпрацю і взаємозв’язок з іншими світськими вищими навчальними закладами?
— Ми хочемо розширити саме поле діяльності і, звичайно, поліпшити якість цієї взаємодії, щоб це були не тимчасові чи періодичні, а систематичні, постійні контакти. Це дало б нам можливість займатися катехізацією, насамперед, молоді, і не просто молоді, а студентства — наших майбутніх учених, керівників, управлінців, які отримають якщо не богословську, то, принаймні, певну релігійну базу і розглядатимуть свою професійну діяльність, виходячи з позицій православного світогляду. Другий наш напрям, яким ми зараз серйозно займаємося, — це робота з недільними школами. Бо, як сказав Блаженніший Митрополит Володимир, уже давно назріло питання систематизації занять у недільних школах. Спочатку необхідно класифікувати недільні школи, скоординувати їхню роботу, виробити загальну методику, програми навчання, створити підручники тощо.

Лекція “Православна сім’я”. 16 квітня 2010 р.

— Таку координацію дій передбачено по всіх єпархіях?
— По всій Україні. Тому ми оголосили всеукраїнський конкурс на кращу програму, на кращий урок недільної школи. Необхідно знайти вже існуючі напрацювання, щоб цей досвід систематизувати і пропонувати недільним школам як зразок для їхніх занять, проведення певних заходів, свят тощо. До речі, на останніх Покровських читаннях у мене була доповідь на цю тему — з питання недільних шкіл. Ми обговорили цю проблему, визначили тенденції, побачили, що необхідно робити передусім. Наше глибоке переконання полягає у тому, що недільні школи є фундаментом православного простору України. Наступний крок — це конкурс, про який я казав, потім ми плануємо провести семінар з цього питання, де зберемо директорів недільних шкіл, кращих викладачів, з якими обговорюватимемо ці питання для впровадження передового досвіду в життя.

— Чи є статистичні дані по єпархіях — скільки, де, які існують недільні школи, катехізаторські курси?
— Практично завершено, за винятком деяких єпархій, статистику та систематизацію, завдяки чому ми знаємо, скільки є недільних шкіл, маємо уявлення про специфіку їхньої роботи, про залучення учнів, кількість викладачів та ін.

— Владико, Ви не могли б змалювати загальну картину по єпархіях — на якому рівні налагоджена робота недільних шкіл?
— Власне кажучи, не в тому річ, що десь краще, десь гірше, а просто є сильніші недільні школи, є слабші. Суть у тому, що коли ми зайнялися цим питанням, то побачили, скільки у нас ентузіастів своєї справи, самовідданих людей, які дійсно стараються навчати дітей, молодь, студентство, займаються з їхніми батьками. Потрібна лише підтримка й допомога цим людям, що об’єднувала б їхні зусилля, розширювала поле духовної дії. Недільна школа нині є осередком релігійного життя багатьох людей.

— Допомагати їм повинні, перш за все, єпархіальні управління?
— Безумовно, єпархія повинна брати діяльну участь у просвіті людей, їхній катехізації. Наша справа — заохочувати єпархії до взаємодії з недільними школами, це одне з їхніх найперших завдань. Ми можемо об’єднувати ці зусилля, координувати роботу недільних шкіл, до чого ми й покликані як Синодальний відділ. І тут ми акцентуємо увагу на тому ж: недільні школи — наша головна мета. Бо це основа, фундамент світобачення наших майбутніх і нинішніх громадян, а, отже, і збереження нашого простору як православного, тому що молодь — найважливіше, що є у держави і Церкви, це наше майбутнє. Якщо ми занедбаємо молоде покоління (і не одне), то ми просто можемо опинитись у вкрай складній ситуації, коли Церква втрачатиме своїх парафіян і не матиме можливості виконувати свою місію у світі. Тому зараз ми намагаємося звернути на це особливу увагу — недільні школи мають повною мірою виконувати свою функцію. Тим паче що під час збирання статистичних даних виявилось, що відбувається цікавий феномен — завдяки дітям, які ходять до недільної школи, навертаються до віри і поступово воцерковлюються їхні батьки. Недільні школи ми розглядаємо як явище комплексне, це не лише катехізація, викладання Закону Божого. Ми виступаємо за недільні школи, які могли б приділяти увагу і дозвіллю наших дітей, тобто організовувати спортивні заняття, клуби, цікаві вікторини, літні табори. Необхідно охоп­лювати все життя дитини, щоб вона могла проявити себе як християнин у діяльному просторі недільної школи.

— Коли Ваш Відділ тільки створювався, йшлося про створення катехізаторського училища в Києві. Як зараз ідуть справи, які перспективи?
— Викладачі у нас є, й охочі навчатися також, але залишається проблема приміщень. Актуальність цього училища дуже велика, це питання назріло, як і питання про кадри, які готувало б училище. Нам необхідні висококваліфіковані катехізатори, регенти. Я вважаю, що вирішення цього питання не за горами. Непогано було б, якби такі училища були в усіх обласних центрах, але це питання перспективи.

— Чи можлива, на Вашу думку, духовна, релігійна освіта он-лайн, чи потрібно навчатися традиційно, “віч-на-віч” з викладачем?
— Згадуючи досвід радянських часів, коли неможливо було навіть придбати духовну літературу, багато хто “ловив” православні передачі на коротких хвилях радіо і таким чином запов­нював нестачу богословської освіти. Та й сам я так задовольняв свою спрагу богословських знань. Тому вважаю, що якщо людина старанна, то з Божою допомогою можна здобути й освіту он-лайн. Головне при цьому, щоб викладачі давали правильні рекомендації та спрямування. Проте хочу підкреслити, що Інтернет не замінить живого спілкування з викладачем, того сакрального явища, що називається учительством.

— Владико, зараз Ви займаєтеся духовною освітою мирян, не так давно викладали в Київській духовній академії і семінарії. Як Ви вважаєте, скоро наші вищі духовні навчальні заклади отримають державну акредитацію?
— Такий досвід в Україні уже є — його реалізувала Ужгородська богословська духовна академія ім. святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. І цей досвід може стати загальним. Цього року студенти Ужгородської богословської духовної академії вперше отримали дипломи державного зразка, підтверджені Міністерством освіти України. Я думаю, це дуже хороше досягнення, хороше напрацювання, яке дає змогу цим випускникам застосувати свої знання у світських навчальних закладах. Диплом має акредитацію, випускник — необхідні знання для провадження катехізації, проповіді, тим паче що в Ужгороді можуть навчатися не лише духовні особи, але й миряни.

— Які ще форми релігійної освіти здійснює Ваш Відділ?
— Актуальний і перспективний напрям — це православна гімназія: синтез недільної школи — чиста релігійна освіта, і середньої школи (освіта світська), з викладанням релігійних дисциплін: православної культури, християнської етики, історії Православ’я. Останнім часом ця ідея дуже популярна, оскільки багато батьків хочуть, щоб їхні діти навчалися саме в релігійних школах. Наш Відділ вивчає це питання. В одній із київських шкіл триває робота над створенням експериментального класу за типом православної гімназії. Якщо це буде позитивний досвід, який отримає схвалення православної громадськості, представників Міністерства освіти, то цілком можливо, що нам вдасться створити гімназію, яка працюватиме за православними програмами. Православні гімназії є і в деяких обласних центрах України.
Крім того, батьки хочуть, щоб їхні малюки відвідували православні дитячі садки. Тобто ми вже дозріли до того, щоб порушувати питання про організацію спеціальних навчальних закладів різного рівня, які б мали православний характер. Більше того, Місіонерським відділом УПЦ озвучено тему створення православного університету. Зрозуміло, що це питання не одного дня, але якщо ми працюватимемо у цьому напрямку, то неодмінно досягнемо успіхів.

— Іноді хреститися або вінчатися приходять люди, які не розуміють, що відбувається під час Таїнств, які не мають навіть мінімальних основ церковних знань. Як у нас вирішується це питання?
— Оглашення справді необхідне сучасним людям, які хочуть прийняти Хрещення, але катехізація необхідна і тим, хто вважає себе членом Церкви, бо за роки радянської влади було втрачено і багато традицій, і духовні знання, і навики благочестя. Це, знову-таки, робота єпархій, які повинні закликати своїх кліриків займатися катехізацією. І, як мені відомо, в багатьох єпархіях піклуються про те, щоб Таїнствам Хрещення і Шлюбу (та іншим священнодійствам) неодмінно передувала огласительна бесіда. Необхідно приділяти цьому належну увагу, регулярно проводячи позабогослужбові співбесіди. Якісь недоробки, звичайно, є, неможливо відразу зробити все. Ми як Синодальний відділ рекомендуємо проводити катехізаторські бесіди, оглашення для тих, хто хоче хреститися чи вінчатися. Це дві вкрай важливі події у житті людини, тому їм має передувати катехізична бесіда. Крім того, постійно видаються спеціальні рекомендації, брошури для тих, хто хоче вступити в життя Церкви і брати участь у її таїнствах. Проводяться бесіди також з тими, хто має намір уперше сповідатися чи причаститися. Сподіваюся, така практика утверджуватиметься і поширюватиметься.

Бесіду вела Олена Головіна

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.