Правитель-миротворець. Святий благовірний князь Феодор, Смоленський і Ярославський (день пам’яті — 2 жовтня за н. ст.)

1237–1239 рр. — одні з найтрагічніших в історії Русі. Монголо-татарські орди вогненним смерчем пройшли південно-східними й південними князівствами, змітаючи все на своєму шляху. Лементом, стогонами та сльозами сповнилася Руська земля. У цей непростий час народилася людина, яка послужила відновленню колишньої слави та величі Вітчизни, — святий благовірний князь Феодор, Смоленський і Ярославський.

У 1240 р. помер батько праведника — Ростислав, правнук благовірного князя Ростислава, Смоленського і Київського. Старші брати Феодора поділили спадщину батька. Святому дістався Можайськ. Там пройшли його дитинство та юність. У 1260 р. князь одружився з Марією Василівною, донькою святого князя Василія Ярославського, і став правити в Ярославлі. Незабаром у них народився син Михайло. У другій половині XIII ст. Орда почала залучати руські дружини для спільних військових походів проти третьої сторони. Один з таких походів відбувся у 1277 р. в Осетинську землю. У ньому взяв участь і князь Феодор. У цих боях яскраво проявилися полководницький талант і особиста звитяга праведника. Князь заслужив особисту прихильність хана Менгу-Теміра й був запрошений до Орди. За літописом, «Менгу-Темір і цариця вельми його любяше і на Русь його не хотяше пускати мужності заради і краси лиця його». Через три роки святий повернувся до Ярославля. На цей час його дружина вже померла, а в князівстві правили теща Феодора, княгиня Ксенія, та малолітній Михайло. Ярославці не прийняли князя, і він повернувся в Орду, де був з честю прийнятий ханом. Дружина Менгу-Теміра захотіла видати за нього свою доньку. Хан якийсь час вагався, оскільки вважав руських князів своїми васалами, але погодився. Феодор одружився з донькою Менгу-Теміра, яка при Хрещенні отримала ім’я Анна. У цьому шлюбі народилися майбутні святі князі Давид і Костянтин. Свій величезний вплив в Орді Феодор використовував на славу Руської землі й Руської Церкви.У 1290 р. помер перший син праведника, Михайло, і князь виїхав до Ярославля, отримавши від хана великі дари і сильну дружину. Ставши Ярославським князем, Феодор користувався великою повагою серед руських князів. Особливо святий опікувався долею сина Олександра Невського — великого князя Володимирського Андрія. У 1296 р., завдяки дипломатичним здібностям князя Феодора та його особистому впливу в Орді, вдалося погасити конфлікт між двома групами руських князів, відвернувши тим самим чергову братовбивчу війну. Невдовзі він захворів, а перед смертю прийняв чернечий постриг у Спасо-Преображенському монастирі. У момент звершення обряду благовірний князь звелів винести його до людей і привселюдно попросив у всіх прощення. Укріплений Святими Тайнами Христовими, праведник помер у 1299 р. Церковне шанування святого почалося незабаром після його смерті. А в 1463 р. були знайдені мощі князя Феодора і дітей його, Давида і Костянтина. Про князя Феодора було складено духовні пісні, які впродовж століть співали «каліки перехожі» (прочани до святих мість). В них прославляються благочестя і правосуддя, милосердя і благодійність святого, його турбота про будівництво та оздоблення храмів.

Підготував Андрій Гор

 

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.