«ПРАЦЮЮЧИ ГОСПОДОВІ ДЕНЬ І НІЧ». Блаженний Іоанн, Христа заради юродивий (день пам’яті — 16 липня за н. ст.)

На початку XVI ст. у Ростові Великому можна було зустріти дивного напівоголеного чоловіка, одягненого в лахміття. На його шиї висіли залізні ланцюги з важкими хрестами, а на голові замість шапки був металевий ковпак. Іноді юродивий зупинявся посеред вулиці, знімав свій ковпак, ставав на нього і довго видивлявся в небо, через що перехожі з нього насміхалися, а то й лаяли. Це був блаженний Іоанн, Христа заради юродивий, уродженець Вологодського краю. В юні роки святий залишив батьківський дім і найнявся на роботу в одну з місцевих солеварень, де займався важкою фізичною працею. Іоанн відмовився від плати, а свою роботу поєднав зі строгим постом і молитвою.


Непростий подвиг юродства заради Христа блаженний прийняв на себе, переселившись до Ростова Великого. Місцеві жителі прозвали його «Іоанн — Великий ковпак» через дивний головний убір подвижника. Харчувався праведник тільки хлібом і водою, та й то раз на день.
Незабаром святий Іоанн переселився до Москви, де продовжив свій подвиг. Він отримав від Господа різні дари, зокрема прозор­ливості й чудотворення. Блаженний Іоанн передбачив тоді москвичам швидкі біди: смутні часи, навалу загарбників, кажучи, що «в Москві буде багато видимих ​​і невидимих ​​бісів».

Праведник завжди говорив правду, незважаючи на соціальне становище і матеріальні статки свого співрозмовника. Серед тих, хто шукав спілкування з юродивим, був і всесильний боярин Борис Годунов, майбутній цар, якому Іоанн казав: «Розумна голово, розумій Божі справи. Бог довго жде, та боляче б’є».
Одного разу святий зустрів кульгаву людину на ім’я Григорій. Ви­явилося, що він два місяці тому невдало підвернув ногу і відтоді почав кульгати. При розмові блаженний ніби ненароком наступив на хвору ногу чоловіка, після чого той відчув себе здоровим.
Іоанн, Христа заради юродивий, Московський, помер 1589 або 1590 р. Блаженний знав час своєї кончини. Перед смертю він зняв із себе вериги і став готуватися до поховання, тричі облившись водою. При цьому праведник заповів поховати його тільки на третій день і вказав місце свого поховання — Покровський храм на Рові, відомий сьогодні як собор Василія Блаженного на Красній площі. Попрощатися зі святим прийшли цар Феодор Іоаннович (1584–1598), безліч архієреїв і бояр, а також жителі Москви. Серед присутніх на похованні багато хто за молитвами блаженного отримав зцілення.
Шанування праведника і впевненість у його святості були настільки сильні, що іще під час правління царя Феодора Іоанновича на честь Іоанна Московського було складено окрему службу.
У 1672 р. були знайдені мощі блаженного, які виявилися нетлінними. А 1916 р. один із приділів  Покровського собору в Москві був освячений в ім’я святого Іоанна чудотворця.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.