ПОЖЕРТВУВАНІ КУРКА І ПИЛОСОС

Ця історія розпочалася півроку тому, коли Настя, волонтер братства преподобного Іони, дізналася, що в одній з міських лікарень лежить покинута дитина з важким діагнозом — туберкульоз хребта. Дворічний хлопчик 24 години на добу був у гіпсовому корсеті — підводитись і сидіти йому не дозволяли. Він практично нічого не говорив, але своїми блакитними оченятами зробив так, що більш ніж 40 волонтерів стали допомагати йому, встановивши щоденні чергування. Хлопці годували й купали його, грали з ним, вчили говорити. А коли Артемкові зробили операцію, вони залишалися з ним і вночі.
Медперсонал, мами, які знаходилися з ним в одній палаті, волонтери і просто небайдужі люди — всі хвилювалися й допомагали йому хто чим міг.
Як змогла одна дитина об’єднати стільки різних людей? Одному Богу відомо.
Недавно нашого Артемчика перевезли з Охматдиту в Пущу-Водицю, до санаторію, і ми вирішили його відвідати.
Домовилися виїхати рано-вранці, щоб не потрапити у затори. Взяли для дитини теплий курячий бульйон з домашньої курки, яку пожертвувала одна добра душа. А ще ми взяли з собою великий пилосос…
Наш малюк уже не спав і зустрів нас — двох жінок і одного хлопця, Мишка, — зі словами: “Дядя, дядя”. Нам він теж був радий, але дяді — більше. Адже Мишко часто сидів із Артемчиком, виховував хлопця по-чоловічому, кажучи, що дівчата дозволяють йому забагато пустувати.
Зараз у Артема своя світла велика кімната, спеціальне ліжечко і красиві дитячі шафки з іграшками. Медперсонал вже полюбив його — адже це чудо не можна не любити. Спочатку всі разом поснідали. А потім Мишко взявся пилососити килим. Після того як Артемчику виготовили пластмасовий корсет, хлопчик може вільно повзати. Ось тут і почалося найцікавіше. Наш малюк злякався шуму пилососа. Він почав стискати кулачки і своїми маленькими ручками погрожувати машині, що шуміла і пихкала, притискаючись усім тільцем до волонтера Ірини.
Мишко робив свою справу, примовляючи: “Не хникай, ти ж мужик!”. А коли пилосос вимкнули, Артемко осмілів і сам продовжив прибирання, смішно рухаючи ручкою взад-вперед. Закінчивши, ми поклали дитину на підлогу.
Вистава розпочалася! Спочатку він став перекочуватися з одного краю килима на іншій, а потім показав нам майстер-клас з хіп-хопу. Лежачи на животі, опираючись руками об підлогу, наш мужик швидко крутився то в один, то в інший бік, хитро поглядаючи на нас. Було видно, що він хотів здивувати і порадувати нас. Йому це вдалося. А ще він знає і повторює імена багатьох хлопців, які були з ним увесь цей час.
Низький уклін лікарям і персоналу, спасибі величезне всім-всім хлопцям-волонтерам, усім небайдужим людям за вашу чуйність і доброту, за вашу неоціненну підтримку Артемові. Просимо ваших молитов, сподіваємося і віримо, що все буде добре.
Милість Божа і ваша допомога творять дива.
Аліна Недашківська

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.