ПОСТИТИСЬ У СУБОТУ ЗАРАДИ ПОДВИГУ

“Читала, що 64-те апостольське правило забороняє постувати в суботу, за винятком Великої. Тому дозвольте запитати, як це правило узгоджується з нашою сучасною практикою дотримуватися посту по суботах під час багатоденних постів?”

Алла Бондаренко

Радує, що канони Православної Церкви, які регулюють усі сторони життя віруючих, нині все частіше стають предметом уваги не лише священнослужителів, а й мирян, бажаючих мати ґрунтовні знання з питань віровчення та канонічної традиції Православної Церкви. Однак є канони, які після першого прочитання викликають деяке подивування. Для адекватного розуміння правил та їх вірного застосування потрібно враховувати історичний і релігійний контексти часу, коли вони створювалися, а відповідно й сучасності, дотримуючись не букви, а духу вчення Православної Церкви. 
У 64-му апостольському правилі йдеться: “Якщо хтось з кліру буде помічений постуючим у день Господній (у неділю. — Авт.), або в суботу, крім однієї тільки (Великої суботи): нехай буде вигнаний. Якщо ж мирянин: нехай буде відлучений”. Розглянемо пояснення цього апостольського правила у каноністів: Вальсамона, Арістина, Зонари та єпископа Никодима (Мілаша). Федір Вальсамон говорить: “У суботу ми не постуємо, щоб не стати іудеями… Отже, той, хто усупереч цьому постує, якщо він клірик, має бути вигнаний, а якщо мирянин, має бути відлучений. За винятком божественних отців, коли вони постують заради подвигу утримання і в ці дні, бо вони не підлягатимуть осуду”. Зрозуміло, що тлумач заборону постувати в суботу пояснює, виходячи з релігійних причин: “щоб не стати, як іудеї”. При цьому він вважає прийнятним постувати в суботу заради утримання. З ним погоджується Зонара, який вказує на існування практики постувати в суботу заради подвигу: “Але якщо хтось постує у визначені дні, можливо впродовж десяти або семи днів заради подвигу утримання (як зазначено вище), в такому випадку визначеними днями можуть бути і суботи, і дні Господні. Так робили і багато святих отців, коли постували і до сорока днів”. Вальсамон у тлумаченні 64-го правила посилається також і на 51-ше і 53-тє Апостольське правило, даючи їм схожі тлумачення, які зводились до наступного принципу: якщо щось (піст, статеве утримання тощо) робиться через гребування, презирство чи будь-які хибні релігійні мотиви (через захоплення маніхейством, богомільством і схожими вченнями), то практикуючий це засуджується “як той, хто знеславлює Божі створіння”. Ті, хто утримуються через істинну аскезу, осуду не підлягають.
Тлумач канонів єпископ Никодим (Мілаш, 1845–1915), даючи роз’яснення 64-му правилу, причиною його появи вважає ту саму, що й у 51-го правила, і поділяє думку про релігійну причину заборони: “Маючи на увазі це хибне вчення, Апостольські постанови не тільки засуджують піст у суботу й неділю, але чітко називають його гріхом”. 
Також при прочитанні цього і схожого з ним правил “необхідно пам’ятати, що тут йдеться про сухий піст (сухоядіння), коли забороняється їсти упродовж дня до вечора, а ввечері дозволялося вживати лише пісну їжу без риби”, — говорить єпископ Никодим (Мілаш).
Ігумен Сильвестр (Стойчев)

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.