«ПОКЛОНІМОСЯ ПІДНІЖЖЮ НІГ ЙОГО». Про паломництво на Святу Землю в часи древньої Церкви

У попередніх випусках (див.: №№ 9, 10 «ЦПГ» за 2013 р.) наша газета писала про прес-тур на Святу Землю, який відбувся 19–26 квітня та в якому брали участь представники православних засобів масової інформації України. Цього разу звернемося до історії паломництва на Святу Землю в часи древньої Церкви. Допоможуть нам у цьому «Церковно-історичні оповіді загальнодоступного змісту і викладу» професора Олексія Петровича Лебедєва (1845–1908).

ПАЛОМНИЦТВО У ПЕРШІ ТРИ СТОЛІТТЯ ЦЕРКВИ
Як зазначає професор Лебедєв, нам дуже мало відомо про християнських мандрівників на Святу Землю у перші три століття Церкви. Причин тому декілька. Насамперед, у ці століття християн було не настільки багато, як у століття наступні, відповідно менше було й паломників. Не настроювали на здійснення подорожей до святих місць гоніння на християн: паломництво — це духовний подвиг, але до подвигу давали безліч приводів і гоніння. До настання (за часів царювання Костянтина Великого) миру в Церкві вирушати у паломницькі подорожі було просто небезпечно. Далі, у часи імператорів-язичників чимало місць, освячених стражданнями Спасителя, були навмисно осквернені через побудову на них язичницьких капищ; у тому ж Єрусалимі відшукати християнські святині було важко, оскільки вони були зневажені. Крім того, багато святинь, пов’язаних зі спогадами про страждання Христа, перебували під спудом: ще не були відкриті Хрест Христовий і печера Його поховання. Проте, за свідченням блаженного Ієроніма, який жив у IV і V ст., подорожі на Святу Землю відбувалися і до IV ст., коли цей подвиг зробився звичайним. Ось що повідомляє блаженний Ієронім: «Довго було б обчислювати нині, скільки за увесь час від вознесіння Господнього до теперішнього дня благовісників, скільки мучеників, скільки наймудріших у церковному вченні мужів ходило у Єрусалим. Усі вони думали, що в них менше буде релігійності, менше знань, і що вони не досягнуть вищої чесноти, якщо не вклоняться Христу в тих місцях, де заблищало з хреста Первоєвангеліє». Підтвердити ці слова численними прикладами складно, проте сумніватися в тому, що паломники на Святу Землю зустрічалися і до IV ст., немає причин. Найдавніше свідчення про паломництво на Святу Землю можна знайти в Церковній історії Євсевія, який так розповідає про подорож одного єпископа з Каппадокії, здійснену у II ст.: «Олександр отримав однієї ночі одкровення. Слідуючи божественному поклику, він із Каппадокії вирушив у Єрусалим для молитви і відвідування святих місць, і був прийнятий братами дуже приязно, так що вони не хотіли відпускати його додому, посилаючись рівним чином на одкровення, бачене ним тієї самої ночі». У III ст. відвідував Святу Землю — зокрема з наміром уклонитися святим місцям — відомий олександрійський учитель Оріген.
В ЕПОХУ КОСТЯНТИНА ВЕЛИКОГО
Численні приклади паломництв на Святу Землю представляє IV ст. християнської Церкви. В епоху Костянтина Великого відвідати Єрусалим прагнули і найзнаменитіші особи, і славні вчителі Церкви, і прості віруючі, що залишилися невідомими. На думку професора Лебедєва, на чолі всіх відомих мандрівників на Святу Землю слід поставити матір Костянтина Великого святу царицю Єлену. Євсевій Кесарійський писав про неї: «Визнавши своєю справою віддати Богові обов’язок благочестивої своєї прихильності, також намірившись віддячити Йому за свого сина-царя і своїх онуків, ця стариця незвичайного розуму з юнацькою швидкістю поспішила на Схід і з царською дбайливістю оглянула чудову землю, міста та селища з тією метою, щоб здійснити належне поклоніння стопам Господа і, за словом пророка, поклонитися підніжжю ніг Його (Пс. 131: 7)». Перебування цариці Єлени на Святій Землі ознаменувалося спорудженням різноманітних храмів. Приклад імператриці, яка здійснила паломництво на Святу Землю, справив сильне враження на християн IV ст., і відтоді Святу Землю стали відвідувати мандрівники з різних країн, з найвіддаленіших місцевостей, часто великими масами. За свідченням історика Созомена, особливо багато християн стікалося до Єрусалима у дні святкування Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього (яке від часів освячення храму, побудованого за Костянтина Великого на Голгофі, відбувалося щорічно, було дуже урочистим і тривало вісім днів).
ВИЗНАЧНІ ПРОЧАНИ
Серед визначних паломників на Святу Землю в IV ст. — невідомий християнин, який із галльського (французького) міста Бордо подорожував на Святу Землю 333 р. і залишив після себе «Подорожні записки», першу історичну пам’ятку такого роду. Здійснив паломництво на Святу Землю і святий Григорій Ніський, брат святителя Василія Великого, який описав думки і почуття з приводу цієї подорожі у своїх творіннях. Згадуваний вище блаженний Ієронім не тільки був на Святій Землі, але довго жив тут і навіть помер († 420) у Віфлеємі. Знаючи, наскільки нелегко подорожувати на Святу Землю, Ієронім влаштував у Віфлеємі за свій рахунок будинок для прочан при монастирі. З мандрівників, що відвідали Святу Землю у V ст., професор Лебедєв виділяє подвижника Петра з Галатії, про якого оповідає блаженний Феодорит: «Сей блаженний муж (Петро), будучи охоплений любов’ю до Христа, доклав до себе слова з Пісні Пісень: знемагаю від любові (5: 8), і ніби бажаючи побачити хоч тінь Нареченого, звернувся до місць, які виливали для всіх людей потоки спасіння».
У ПОСТІ ТА МОЛИТВАХ
Відомо, що стародавні паломники час довгого шляху намагалися проводити у пості та молитвах, тим самим готуючи душу до споглядання святих місць. Григорій Ніський, наприклад, сам свідчить, що колісниця, якою їхав він і його супутники, була для них «церквою і монастирем», де вони «всю дорогу разом оспівували Господа й постилися».
ПРО СПОНУКАННЯ ДО ПАЛОМНИЦТВА
Що ж спонукало християн IV і V ст. брати на себе нелегкий у ті часи подвиг паломництва на Святу Землю, не тільки терплячи дорожні незручності, але й піддаючись різним небезпекам? Перш за все, бажання повною мірою воскресити у своїй душі ті великі події, які сталися на Святій Землі у старозавітні й новозавітні часи, бажання зміцнити й оживити в собі релігійне почуття, яке слабшає і притупляється у звичайній обстановці. Усе на Святій Землі, а особливо святині Єрусалима, нагадувало про Спасителя. У багатьох паломників до мотиву посилити в собі релігійне почуття приєднувалися й інші. Наприклад, свята цариця Єлена, про яку згадувалося вище, прибула до Єрусалима не тільки для того, щоб бачити місця, ознаменовані великими подіями Священної Історії та задовольнити своє релігійне прагнення, а й для того, щоб подякувати Богові за блага, якими Він обдарував її сина та онуків. Деякі прочани через прийнятий ними подвиг хотіли висловити почуття вдячності за те, що їхні нещастя минулися. Дехто вважав, що спонукання до мандрів на Святу Землю містилося у звернених до учнів словах Спасителя про те, щоб вони не відлучалися від Єрусалима (святий Григорій Ніський вважав такий мотив безпідставним і штучним). Деякі вчені християни керувалися, крім інших, і суто науковими спонуканнями, сподіваючись при відвідуванні країни, де відбувалися біблійні події, пояснити для себе те, що видавалося їм у Святому Письмі незрозумілим і неясним. Як зазначає професор Лебедєв, «ці та подібні спонукання, як, наприклад, тяжке горе, бажання подвигом упокоїти свою совість, що журиться про якийсь великий гріх, вели і приводили до Єрусалима та на Святу Землю».
Підготував
Михайло Мазурін

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.