ПОКИ БУДУЮТЬ СОБОР

30 червня у храмі на честь Усіх святих, розташованому на території будівництва кафедрального собору на честь Воскресіння Христового, кількасот парафіян і гостей відзначали престольне свято.

З цієї урочистої нагоди Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир звершив Божественну Літургію на площі перед храмом. Предстоятелю УПЦ співслужили архієпископ Перея­слав-Хмельницький і Вишневський Олександр, єпископ Бородянський Варсонофій, єпископ Васильківський Миколай та інші клірики. По завершенні Літургії Митрополит Володимир побажав віруючим молитовної підтримки всіх святих, які показали світу, що на землі з допомогою Божою можна досягати святості. А престольне свято продовжилось спільною трапезою, концертом, ігротекою та освітньо-розважальною програмою для дітей. У просторій Галереї «Соборна», що при храмі, як-то кажуть, голці ніде було впасти.
Ксенія Зозуля, керівник Духовно-просвітницького центру кафедрального собору на честь Воскресіння Христового, віднайшла час у щільному графіку, щоб дати інтерв’ю «Церковній православній газеті». Але й відповідаючи на запитання, Ксенія продовжувала працювати — телефонні дзвінки, поради колегам, плани щодо організації при Центрі журналістської студії для підготовки фахівців, яких бракує для якісного висвітлення подій як церковного, так і світського життя…

— Які проекти Духовно-просвітницького центру пройшли випробування часом?
— Зараз ми реалізуємо понад 20 різноманітних проектів: недільні школи, студії, клуби, духовно-просвітницькі зустрічі із провідними богословами, фестивалі, виставки та вис­тавки-конкурси. Наприклад, хлопчики й дівчатка займаються в дитячій театральній студії «Радощі». Її очолює справжній майстер своєї справи Сергій Дудко, який серцем уболіває за кожного учня. На заняттях можна оволодіти навичками вокально-театрального мистецтва. Також закладається культурно-просвітницька основа у клубі бального танцю «Ренесанс»; проходять заняття з іконопису, церковного співу, етикету, англійської мови «Divinе», театральної і літературної майстерності.

Окремий, дуже важливий напрям – Православний центр розвитку сім’ї (куратор — Іванна Братусь). Тут готують молодь до подружнього життя, консультує православний психолог. Ці заняття супроводжуються духов­ними бесідами зі священиками. Також є різноманітні тренінги, наприклад «Я обираю здоров’я». Останнє заняття, на якому пояснювали правила поведінки в небезпечних життєвих ситуаціях, зібрало у залі понад півсотні слухачів (від восьми до 16-ти років). Тренери були вкрай перевантажені, але молодці — впоралися.

Однак усі ці заходи навряд чи були б здійснені без підтримки Синодальних відділів УПЦ, представників шоу-бізнесу, ЗМІ, відомих спортсменів та діячів культури із різних регіонів України. 18 червня, скажімо, у нас виступав фольклорний ансамбль «Божичі». Концерт організували спільно із Синодальним відділом УПЦ у справах сім’ї, а усі кошти, зібрані під час проведення акції, спрямовані на лікування дітей з малозабезпечених сімей та на допомогу багатодітним родинам. Дуже вдячна за підтримку протоієрею Георгію Коваленку, голові Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ.
А ще провели вечір української культури, вечорниці…

— Хіба вечорниці — це захід для православних?
— Наші двері відчинені не лише для православних. Вечір української культури зібрав понад 200 відвідувачів, переважно молодь. Деякі вагалися, чи заходити, коли дізналися, що захід влаштовано під егідою Церкви. А потім роздивилися вишиванки на нашій виставці, чудові ікони, вишиті справжніми майстринями, поспілкувалися з волонтерами, залученими до соціального служіння з благословення владики Іони, який очолює Синодальний відділ УПЦ у справах молодді… І такий рівень спілкування змінив ставлення до Церкви у багатьох відвідувачів галереї. Вечорниці викликали бурхливе обговорення в соціальних мережах. Молоді люди були здивовані нашою відкритістю. Дехто переконався, що критичність стосовно «людини в пошуку» не притаманна сучасній православній молоді. І це приємно. Адже й поміж моїх знайомих є такі, що, йдучи до Бога із чистим відкритим серцем, постраждали від недоречних зауважень у деяких храмах. Хоча не факт, що такі «вчителі» наважилися б, наприклад, підійти до безпритульного на вулиці й запропонувати йому ліки або їжу.

— Себто іноді шлях до храму пролягає через Галерею.
— Ми не ставимо перед собою такого завдання. Навіть більше — я проти того, аби впливати на вибір людини. Хоча насправді просто неможливо не відчути благодать, працюючи при храмі на честь Усіх святих, в якому є частиці мощей багатьох угодників Божих. Часто люди звертаються із запитаннями, як підготуватись до Сповіді та Причастя. Чимало відвідувачів Галереї, а також людей, дотичних до нашої діяльності, хрестилися самі, похрестили дітей, обвінчалися, почали свідоміше ставитися до Православ’я, до богослужінь. Час від часу збираються богословські клуби, причому деякі із заходів відвідують богослови з регіонів України, з Росії, Білорусі, навіть зі США. Зараз, наприклад, працюючи над організацією першого Пасхального фестивалю дитячого кіно, ми отримуємо роботи з усього СНД. Це свідчить, що про Духов­но-просвітницький центр уже знають за кордоном.

— Який з перелічених напрямів діяльності Центру вам найбільше до вподоби?
— Для кожної людини, яка шукає відповіді на духовні питання, наш Центр пропонує різні проекти. Мені подобаються усі, оскільки вони народжуються в моєму серці. Галерея — «моя дитина», за яку я переживаю, якою живу уже протягом багатьох років… Якось отець Віктор Іващук, який дуже нас підтримує, навіть зробив мені дружнє зауваження, що потрібно дбати про своє здоров’я та не затримуватись допізна на роботі.

— Із чого починається ваш робочий день?
— З молитви. А потім — купа роботи. Кожний проект потребує уваги. Зараз, наприклад, у рамках Центру розвитку сім’ї разом із Київським міським крейсерським яхт-клубом і компанією «Samsung Electronics» організували спільний благодійницький проект для багатодітних родин — теоретичне та практичне навчання 150 дітей парусному спорту. На останній тиждень серпня ми плануємо проведення парусної регати «Юнга та капітан» на справжніх яхтах.  

— Маєте багато спонсорів?
— Дякувати Богу, навколо дуже гарні люди, які для мене не просто благодійники, а насамперед друзі. Вони відчувають нашу відданість справі та бачать результати нашої роботи. За цих людей та їхні родини щоденно підносяться молитви.
Працюємо вже четвертий рік. До речі, зараз розпочали новий проект — відеолітопис «Життя собору». Це, так би мовити, онлайн-проект, який незабаром з’явиться на сайті. Не всім, але багатьом сучасним людям простіше сприймати інформацію візуально, аніж читати статті.

— А з яких заходів починали?
— Галерея відкрита 23 листопада 2009 р. нашим Предстоятелем Блаженнішим Митрополитом Володимиром (до речі, ця подія сталася в день його народження). Спочатку «Соборна» планувалася лише як виставкова зала. Але зусиллями Олени Рєзнікової, Алли Тарасевич, які очолювали Центр до мене, стараннями багатьох інших людей Галерея жила… Пам’ятаю, як мене — сестру милосердя — благословили допомогти у прибиранні цієї зали та організації свята. Промислом Божим так склалося, що мені запропонували очолити Духовно-просвітницький центр.

— І Ви, напевно, одразу погодились.
— Спочатку вагалась. Була неабияка спокуса — майже одночасно я отримала приваб­ливу пропозицію очолити світську організацію. Мій духівник порадив прийняти те, що пропонує Господь. І зараз я зовсім про це не жалкую. Адже ми щодня намагаємося зосередити в Галереї найкраще, що може бути в духовно-просвітницькому плані. В нашій команді працюють справжні фахівці. А починали ми з традиційної для багатьох храмів недільної школи…  До речі, зараз вона має чотири вікові напрями.

— А Ви самі навчались у недільній школі?
— Мої батьки — віруючі, й ми із двома сестрами відвідували храм з дитинства. Я народилась та виросла в сільській місцевості на Вінниччині. У нас зберігся двохсотрічний дерев’яний храм і є нова цегляна церква. Пам’ятаю, як отець Віктор (він, до речі, служить і зараз) проводив узимку заняття в недільній школі…

— А чому заняття проводилися лише взимку?
— (Посміхається.) Улітку в учнів багато роботи по господарству.

— Як долаєте втому?
— Згадую про Блаженнішого Митрополита Володимира. Він для мене — приклад. Мої труднощі — це ніщо, порівняно із життєвими ситуаціями, які долав і долає він. Предстоятель — зразок служіння Господу та ближньому. І кожне його слово, кожна молитва надихає на таке служіння.

Бесіду вів В’ячеслав Дарпінянц
«Предстоятель — зразок служіння Господу та ближньому. І кожне його слово, кожна молитва надихає на таке служіння…»

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.